Аналіз вірша «Крила» Ліни Костенко. Паспорт твору, художні засоби
27 травня 2025 р.«Крила» Ліни Костенко — один із найвідоміших зразків української філософської лірики XX століття. Написаний у 1958 році під час перебування поетеси в Польщі, цей вірш увійшов до збірки «Мандри серця» і став поетичним маніфестом про духовну природу людини.
Паспорт вірша «Крила»
Автор: Ліна Костенко
Рік написання: 1958
Збірка: «Мандри серця»
Літературний рід: лірика
Вид лірики: філософська
Жанр: ліричний вірш
Віршовий розмір: різностопний
Римування: перехресне та парне
Історія створення
Вірш був написаний під час перебування Ліни Костенко в польському місті Щецін у 1958 році. Поетеса перебувала на роздоріжжі — вагалася, чи переїжджати до Польщі разом із коханим Єжи Пахльовським, чи залишитися в Україні.
У результаті Костенко вирішила повернутися на Батьківщину. Вірш відображає її внутрішні переживання та сум за рідною землею.
Твір став поетичним осмисленням того, що справжня свобода полягає не в можливості фізично переміщуватися, а в духовній незалежності.
Тема та ідея твору
Тема: духовна природа людини, її здатність до внутрішньої свободи незалежно від зовнішніх обставин.
Ідея: уславлення духовних поривань людини, утвердження думки про те, що справжні «крила» — це моральні якості.
Основна думка: «Людина нібито не літає... А крила має!» — людина володіє духовними крилами, що роблять її вільною.
Композиція та структура
Вірш має кільцеву композицію — починається і закінчується рефреном «А крила має!»
Перша частина: філософські роздуми про птахів, які не потребують землі.
Друга частина: риторичні запитання про людину та її місце у світі.
Третя частина: розкриття природи людських «крил» — духовних якостей.
Фінал: утвердження головної думки через повтор рефрену.
Образна система вірша
Птахи — символ природної свободи, здатності до польоту без прив'язаності до землі.
Людина — центральний образ твору, що поєднує земне і небесне, матеріальне і духовне.
Крила — ключовий символ духовних якостей людини: правди, чесноти, довір'я, вірності, щирості.
Земля і небо — символічне протиставлення матеріального і духовного світів.
Художні засоби та їх роль
Рефрен: «А крила має. А крила має!» — підкреслює головну думку твору.
Анафора: «То буде...», «У кого...», «або з...» — створює ритмічність і наполегливість.
Риторичні запитання: «А як же людина? А що ж людина?» — активізують увагу читача.
Антитеза: «Землі немає, то буде небо» — протиставлення матеріального і духовного.
Заперечувальні порівняння: «Немає поля, то буде воля» — показують перевагу духовного над матеріальним.
Метафора: «правда пташина» — поетизація природної мудрості.
Епітети: «вічного поривання», «правда пташина» — створюють піднесену атмосферу.
Символіка крил
Поетеса детально розкриває, з чого складаються людські крила:
• Правда, чеснота і довір'я — основа духовності
• Вірність у коханні — здатність до глибоких почуттів
• Вічне поривання — прагнення до самовдосконалення
• Щирість до роботи — чесне ставлення до справи
• Щедрість на турботи — готовність допомагати іншим
• Пісня, надія, поезія, мрія — творчі здібності та оптимізм
Філософський підтекст
Вірш розкриває гуманістичну концепцію людини як істоти, що поєднує земне і небесне начала.
Костенко утверджує думку про перевагу духовного над матеріальним. Справжньо крилата особистість не ганяється за матеріальними благами.
Твір показує, що справжня свобода — це внутрішня незалежність, здатність зберігати духовні цінності за будь-яких обставин.
Поетеса створює оптимістичну картину світу, де кожна людина має потенціал до духовного зростання.
Мовні особливості
Ліна Костенко використовує просту, зрозумілу мову, що робить філософські ідеї доступними широкому колу читачів.
Поетеса вдається до розмовних інтонацій, створюючи ефект довірливої бесіди з читачем.
Використання коротких, лаконічних речень підкреслює афористичність думок.
Переважання абстрактної лексики (правда, чеснота, довір'я) відповідає філософському характеру твору.
Значення твору
«Крила» стали одним із найпопулярніших віршів Ліни Костенко, їх часто цитують і вивчають у школах.
Твір демонструє майстерність поетеси у поєднанні глибокого філософського змісту з простотою і доступністю форми.
Вірш залишається актуальним для сучасного читача, оскільки торкається вічних питань про сенс життя і духовні цінності.
Твір вплинув на розвиток української філософської лірики і став зразком поетичного осмислення гуманістичних ідеалів.