"Місто". Характеристика образу Степана Радченка
24 травня 2025 р.Степан Радченко - головний герой урбаністичного роману Валер'яна Підмогильного "Місто", який уособлює долю селянської молоді 1920-х років. Це складний, суперечливий образ молодої людини, що проходить шлях від наївного сільського хлопця до успішного міського письменника, переживаючи глибоку трансформацію особистості.
Портрет та анкетні дані
Зовнішність:
«На зріст він був високий, тілом міцно збудований і смуглий на обличчі. Молоді м'які волосинки, неголені вже тиждень, надавали йому неохайного вигляду. Але брови мав густі, очі великі, сірі, чоло широке, губи чутливі. Темне волосся він одкидав назад, як багато хто з селюків і дехто тепер з поетів».
Основні дані:
Риси характеру
Позитивні якості:
Негативні якості:
Еволюція світогляду
Початкові прагнення:
«нова сила, покликана із сіл до творчої праці. Він, як йому здається, один із тих, що повинні стати на зміну гнилизні минулого й сміливо будувати майбутнє»
Трансформація поглядів:
«не ненавидіти треба місто, а здобути. Таких, як він, тисячі приходять до міста, туляться десь по льохах, хлівах та бурсах, голодують, але працюють і вчаться, непомітно підточують його гнилі підвалини, щоб покласти нові й непохитні».
Поступово ідеалістичні погляди змінюються прагматичними, а бажання служити селу трансформується в прагнення особистого успіху в місті.
Стосунки з жінками
Любовні стосунки Степана відображають його внутрішню еволюцію:
Кожні стосунки стають для Степана черговою сходинкою соціального сходження, що свідчить про його моральну деградацію.
Творча еволюція
Розвиток Степана як письменника показує його духовну трансформацію:
«Література – це делікатна річ... Руку треба мати, а то й не підступайся. Того й письменників мало, я думаю».
Шлях від першого оповідання «Бритва», де людина відсутня як така, до фінального задуму написати «повість про людей» символізує певне духовне прозріння героя.
Внутрішній конфлікт
Наприкінці роману Степан переживає глибоку екзистенційну кризу:
«Що більше Степан свою кімнату встатковував, то чужішою вона йому була»; «вечори обнімали його лячним неспокоєм, почуття страшної самотності гнітило його. І він терпів божевільний біль людини, що втратила особисте…»
Досягнувши матеріального успіху, герой втрачає духовні орієнтири та відчуває внутрішню порожнечу.
Оцінка образу
Образ Степана Радченка неможливо однозначно оцінити як позитивний чи негативний. Автор навмисно уникає прямих оцінок, показуючи складну еволюцію особистості в умовах урбанізації 1920-х років.
З одного боку, Степан демонструє силу характеру та цілеспрямованість у досягненні мети. З іншого - його моральна деградація та втрата зв'язку з власним корінням викликають занепокоєння.
Цей образ став символом драматичної трансформації української молоді в процесі урбанізації, коли матеріальний успіх часто досягається ціною втрати духовних цінностей та автентичності.