"Страшні слова, коли вони мовчать" аналіз. Художні засоби, композиція та історичний контекст
26 травня 2025 р."Страшні слова, коли вони мовчать" - це ліричний роздум Ліни Костенко про суть мистецтва та роль слова в житті людини. Твір належить до філософської лірики та розкриває глибокі роздуми поетеси про відповідальність митця за кожне сказане слово.
Паспорт твору
Автор: Ліна Костенко (шістдесятниця)
Рік написання: 1977
Збірка: «Над берегами вічної ріки»
Літературний рід: лірика
Вид лірики: філософська
Жанр: ліричний вірш
Напрям: модернізм
Течія: неоромантизм
Тема: роль слова в житті людини, сутність поезії, відповідальність митця за своє слово.
Ідея: показати силу слова та застерегти від легковажного ставлення до нього - «Людині бійся душу ошукать».
Провідний мотив: роль митця в житті суспільства, значення слова в житті людини, сутність поезії.
Композиція та образи
Структура твору:
• Три строфи (катрени)
• Перша строфа - одне складнопідрядне речення, де кожне підрядне посилює звучання головного
• Друга і третя строфи розкривають філософське осмислення ролі слова
Образи твору:
• Ліричний герой - людина, що усвідомлює силу слова і відповідальність за його використання
• Слово - живий організм, що вбирає в себе людські радощі й болі
• Поезія - «безсмертний дотик до душі»
Віршування:
• Римування - перехресне (абаб): мовчать — почать, причаїлись — чиїмись
• Віршовий розмір - п'ятистопний ямб із пірихієм
Художні засоби
У творі використано:
• Епітети: «страшні слова», «безсмертний дотик», «чорні дні»
• Метафори: «слова мовчать, причаїлись», «хтось ними (словами) плакав, мутився, болів»
• Анафора: повторення слова «коли» на початку рядків у першій строфі
• Антитези: «краса й потворність», «асфальти й спориші»
• Оксиморон: «слова мовчать»
Символізм:
• Асфальти і спориші - протиставлення міського і сільського життя
• Мовчання слів - символ творчої кризи або відповідальності за сказане
• Дотик до душі - символ впливу поезії на людину
Історичний контекст
Вірш написано в період, коли Ліна Костенко перебувала у «внутрішній еміграції» (понад 16 років писала «в шухляду») на знак протесту проти відновлення тоталітаризму в СРСР. Це був час, коли:
• Письменники змушені були ретельно добирати слова
• Творча свобода була обмежена цензурою
• Митці несли особливу відповідальність за кожне сказане слово
Для шістдесятників, до яких належала Ліна Костенко, питання про сутність поезії та місію митця були особливо актуальними, що відобразилось у численних творах цього періоду.