«Тигролови» образ родини Сірків. Характеристика, цитатна характеристика героїв, символічне значення
24 травня 2025 р.Образ родини Сірків у романі «Тигролови» Івана Багряного уособлює Україну та її незламний дух. Ця сім'я змогла зберегти свій «український» світ навіть на чужині, сповнений моральної чистоти та гармонії. Сірки — люди горді та сильні, їх загартувала сувора природа тайги, де вони стали тигроловами.
Історія родини Сірків
Сірки переїхали на Далекий Схід з Полтавщини ще в 1887 році. Люди зустрілися з диким лісом, незвіданим краєм, з труднощами. Але працелюбні українці вижили: сіяли хліб, саджали городину, полювали, і земля щедро винагородила їх.
Зажили гарно, містечко Києвом назвали, хати мазали, як і в Україні. Було це аж до нових порядків, коли і люди перевелись, і життя змінилось. Тоді кинули Сірки все нажите, пішли далі в тайгу та й стали тигроловами.
Родина Сірків з Зеленого Клину має незвичне заняття — вони виловлюють тигрів у тайзі. Вони вступають у двобій з цими сильними та гордими тваринами, достойними супротивниками, і виходять переможцями.
Характеристика батька родини
Старий Сірко відповідально ставився до праці, був небагатослівний, стриманий у почуттях. Він робив усе, щоб зберегти міцний добробут своєї сім'ї.
Батько родини підтримував дідівську Сіркову державу і, щоб не ламати себе, не відцуратися предківського, перебрався з родиною в тайгову глушину, «по-своєму таки віку доживати».
Зовнішність Сірка: «Не дід, а вусатий дідуган, дебелий, високий, черновидий, волохаті груди випинаються з білої пазухи. На ногах їчаги, на голові пропотілий кашкет, ватяні штани на нім, дарма що така спека, при боці мисливський ніж, а коло сідла в перед-нього коня приторочена гвинтівка».
Характеристика матері родини
Мати у сім'ї була ніжною горлицею, що всіх привітала, годувала, ніжно любила. Діти виховувалися в атмосфері доброзичливості, взаємоповаги.
Мати вперше постає перед очима Григорія в національному одязі. У неї приємний голос: «Такий, як у всіх матерів там, за тисячі кілометрів звідси».
Вона прийняла втікача як рідного сина, разом з дочкою виходила його, підтримувала, душею відчуваючи, що це чесна, хороша людина: «Не журися, синку. Вір у своє щастя! А воно в тебе є… У сміливих щастя завжди є…»
Мати працьовита, любляща, турботлива. У хаті в неї прибрано за старим українським звичаєм. Свою любов до рідного краю — далекої України — мати передала й дітям.
Характеристика Грицька
Грицько, син Сірків, став для втікача другом і братом, навчив мисливських премудростей. Так само як і батьки, мовчки й делікатно підтримував Многогрішного.
Молодий Сірко — вправний мисливець і звіролов, сміливий, з великою повагою ставиться до батьків, шанує традиції й звичаї козацького роду.
Портретна характеристика Грицька: «Високий, як батько, дебелий красень. Молодий — років 25. На ньому військовий, старенький френч. На ногах ічаги, на голові набакир кепка, а з-під неї буйний чуб кучерявиться. При боці — ніж, а за плечем новенький дробовик».
Характеристика Наталки
Наталка — уособлення добра, краси, злагоди. Вона смілива, горда, мужня і рішуча. Наталка не боїться тайгових труднощів і здатна пожертвувати своїм життям заради коханого.
Портрет: «Така ж хороша та бистроока, із стрічкою над чолом, і юна, смаглява від сонця, … ставна та горда і заразом насмішкувата…»
Мати про дочку: «І в кого вона тільки вдалася? Їй би на коні, та на полозках, та з гвинтівкою, та з собаками… І пре туди, куди й чоловік не насмілиться. Звели їй до відьми в зуби залізти — і полізе. Їй би треба хлопцем родитись».
Цитатна характеристика родини
Дід → Григорію: «Я ще не знаю, хто ти, але моя хата — твоя хата».
Григорій про Сірків: «Оце і все господа. І вона одна тут на великому просторі. А ці люди, що в них він жив, навіть охороняли його».
Сірківна про життя: «В сміливих щастя завжди є!.. От хоч би й ми. Приїхали сюди… Боже! Яка страшна і дика пуща була! Чужа чужина… А бач, оббулися… І дивись — зажили ж як потім! А пущі здолали, і край скрили, ще й залюднили. І звикли, полюбили. А нові діти народились — це вже їхня батьківщина тута…»
Сірко: «Щастя, як трясця, як нападе, не скоро покине».
Сімейні традиції та звичаї
Сім'я Сірків керується законами християнства. Вони вірять у Бога, бо він їм дає і одяг, і їжу, і промисел.
Цікавими є у творі розповіді про дотримання у родині Сірків звичаїв та обрядів українського народу: це і любов до народної пісні, вишивання рушників, святкування Різдва, Святої вечері тощо.
Сірки святкували Різдво, як з діда-прадіда велося: з кутею на Святвечір і з усіма тим зворушливим і романтичним ритуалом, що такий пам'ятний Григорієві з дитинства.
Про українські назви: «Це була наша друга Україна, нова Україна, але щасливіша. І назви наші люди подавали тут свої, сумуючи іноді за рідним краєм: Київ, Чернігівка, Полтавка, Україна, Катеринославка, Переяславка тощо».
Символічне значення образу родини
Сім'я Сірків — це не лише гарна родина, це міцне родовідне дерево української нації, з якого відродилась і утворилась нова держава і нова людина.
У Сірковій родині ми вбачаємо долю своєї України. Кмітливість і відвага стали спадковими рисами сім'ї Сірків. Батьки виростили трьох хороших дружних дітей, привчили їх до праці.
І. Багряний з оптимізмом утверджує, що плекаючи сім'ю та родину, ми відроджуємося, стаємо сильним і неподоланим народом, а відтак, і щасливим, бо ж «сміливі завжди мають щастя».
Подружжя Сірків — глибоко порядні, добрі й сміливі люди, які уособлюють у собі кращі риси українського народу.
Атмосфера родини
Атмосфера в родині, що врятувала Григорія, світла і добра, тут він знаходить справжній домашній затишок.
Про хату: «Всередині хата вибілена, ще й розмальована по-нашому, а зокола — вигляд сибірський або поліщуцький… Тут край працю любить та й винагороджує її щедро. Тут рай був, а не край, як для робочого. І ліс, і золото, і риба, і земля хліб родить, і ягода всяка, і все — бери тільки. Лишень треба рук. А народ наш робочий».
Діти виховувалися в атмосфері доброзичливості, взаємоповаги та збереження національних традицій.