Скорочений переказ новели «Тигролови» по розділам
24 травня 2025 р.Роман Івана Багряного «Тигролови» — одна з найвидатніших пригодницьких епопей української літератури XX століття. Твір розповідає про долю утікача Григорія Многогрішного, який потрапляє до родини мисливців-тигроловів у Далекосхідному краї. Скорочений переказ по розділах дозволяє ознайомитися з основними подіями цього захоплюючого роману.
ЧАСТИНА 1. Розділ 1. Дракон
Роман починається з опису майора-слідчого, який п'ять років тому розслідував справу про маніяка-вбивцю. Той втік з божевільні, і майор боявся ночувати вдома. Поки того не спіймали знову. Слідчий сам напросився вести розслідування, щоб довести справу до кінця.
Тепер авіатор знову втік, якраз у цих краях. Майор пив коньяк, а здавалося йому, що то кров. Він вилив коньяк за вікно, і тоді рюмка подивилася на нього кривавими очима, в яких палала ненависть...
Розділ 2. Кігті смерті
Описується величезна тайга — чотириярусна, буйна й непролазна. Смугастий бурундучок грався із сонячними зайчиками, поки не завмер — такого він ніколи не бачив.
Видряпавшись на гору, стежкою йшла двонога істота — обірвана, худа, в лахмітті. Людина була молода і зовсім збезсилила. Почорніле обличчя юнака заросло щетиною.
Він ішов п'ятий день, утікаючи з пазурів смерті на волю. Йому здавалося, що він летить до Маньчжурії, Японії, Аляски, у нові, незнані краї. Насправді ж іти ставало дедалі важче.
Розділ 3. Навзаводи із смертю
Втікач знайшов бурундукову комору з горіхами — це був його порятунок. Намацав біля себе рослину, схожу на часничину. Повернулися сила і спокій, і навіть добрий гумор.
Втікач напився з підземного струмочка і відчув себе значно сильнішим. Дійшов до вершини перевалу, але за ним простягався безмежний зелений океан.
Раптом почув постріл і жахливий крик людини: «Грицьку!!!» Хлопець побіг на крик і побачив, що якась людина відбивається від величезного чорного ведмедя. Втікач встромив ніж у горлянку хижака і впав непритомний.
Розділ 4. Родина тигроловів
Втікач прокинувся у хаті з образами у кутку, прибраними рушниками. Пісня виводила з небуття — дівочий голос співав про трьох соколів. Це була не його сестра, але така ж хороша і бистроока.
Господар сказав, що Григорій врятував його дочку. У хаті були літній чоловік, жінка в очіпку, дівчина та густобровий парубок. Григорій сказав, що він із села Трипілля під Києвом.
Жінка аж руками сплеснула — це ж земляк! Її мати теж звідти. У Григорія гора з душі зсунулась. Господар сказав, що тепер він вдома, на багато верст навколо лише ліс і звірі.
Розділ 5. "П'ятнування"
Другого дня чистили зброю, готуючись у далеку дорогу. Григорій отримав трилінійну гвинтівку — подарунок самого Блюхера ветеранові революції Сіркові.
Старий Сірко послав сина намалювати мішені для стрільби — "п'ятнування". Почалися змагання. Григорій хвилювався, але всі поцілили в свої мішені. Його похвалили і сказали, що треба робити поправку — рушниця забирає вгору.
Потім були ще стрілецькі розваги — стрільба в гільзу з 50 метрів, у лезо ножа, в монети. Це — щоб око було метке, а рука тверда.
Розділ 6. В пралісах Сіхоте-Аліня
Лише день перепочили коні, і старий Сірко наказав збиратися в дорогу. Експедиція вирушила на світанку. Небо над вершинами Сіхоте-Аліня рожевіло.
Грицько розповідав про ізюбрів — вид оленів, чиї молоді роги (панти) високо цінують китайці. З пантів виготовляють ліки проти багатьох хвороб. Найкраща пантовка буває на солонцях.
У повітрі налетіли сизі комахи — паут. Коні страшенно мучилися, поки їх не намазали дьогтем. Мисливці спустилися в розпадок і стали на перепочинок.
ЧАСТИНА 2. Розділ 7
Над Голубою паддю стояв сліпучий сонячний ранок. Наталка стояла на кладці з рушницею й пильнувала величезного тайменя. Григорій сидів серед подвір'я, милувався ранком, а особливо Наталкою.
Раптом — страшенний гуркіт і свист над головою. Вісім чотиримоторних літаків летіли низько, щось шукали. У Григорія серце стислося від тривожних передчуттів.
До табору завітав тунгус Пятро Дядоров. Великий начальник примусив усіх шукати аероплан, який упав у тайзі. За десять днів мисливець пройшов сотні кілометрів, а нічого не знайшов.
Розділ 8. Осінь у тайзі
Непомітно минало літо. Наставала золота осінь, коли достигає виноград тайги. Хлопці поїхали на верхів'я річки Іман. Дівчина стала сумною, інколи зникала на півдня.
А хлопці їхали схилами Сіхоте-Аліня. Пеклися на сонці, ловили рибу та стріляли качок. Об'їдалися виноградом. Швидко минув місяць, і надійшла справжня осінь із ранковими приморозками.
А в нетрях уже ревіли ізюбри — надійшла пора кохання. Григорій вкусила гадюка, коли він босий згрібав сіно. Довелося рятуватися всіма відомими способами. Через чотири дні організм сам подужав отруту.
Розділ 9. Зима
Пішли сніги, вдарили морози. Для мисливців розпочалася гаряча пора "білків'я" — полювання на вивірок та іншого хутряного звіра.
Якось Григорій пішов білкувати з дубельтівкою. Зайшов далеко, втратив орієнтири. Раптом побачив, що на нього суне ціла череда вепрів. Хлопець видряпався на вивернуте дерево.
Сік не витримав і вистрілив. Сікач оскаженів, але раптом весь табун кинувся навтьоки. Григорій подумав, що це може бути лише тигр. Заблукав у віхолі, задрімав. Розбудив його Заливай, а потім підійшла Наталка.
Розділ 10. Рейд на Хабаровськ
Третього дня після свят Гриць з Григорієм вирушили до Хабаровська — здавати хутро, поновити контракти, набрати боєприпасів. Були вдягнені як "два пишних королевичі".
У Хабаровську побачили розкішні вітрини, відвідали ресторан. Хлопці гуляли "на повну котушку". Григорій замовив вечерю для двох бідно вдягнених українок.
Коли виходили з ресторану, Григорій зіткнувся з кимось у формі і відштовхнув його. По дорозі відчули, що за ними хтось іде. Біля вокзалу на них напав грабіжник з пістолетом, але хлопці його перемогли.
Розділ 11. "Тигролови"
Старий Сірко радився з домашніми, чи йти полювати тигрів. Тигролови споряджалися, поїхали верхи. Натрапили на лісову "газету" — запис на снігу: "Фійона Медвину привіт передавала".
Прийшли на Зміїну падь, залишили коней у старого удегейця. Натрапили на сліди двох тигрів — старого й молодого. Почалося полювання.
Григорій перший опинився біля батька під час нападу тигра. Затягнув петлю і опинився під звіром. Все качалось клубком, галасувало. Для тигра зробили дерев'яну клітку.
Розділ 12
У наметі хтось ночував, забрав соболя і спирт. Григорій знайшов недопалок сигарети "Золота марка" і помчав навскіс через нетрі. Побачив кошівку і двох людей — у будьонівці і в єжовському кашкеті.
Григорій впізнав Медвина — свого мучителя-слідчого. "Так... Кінчаю слідство... Тут я тобі й рев, тут я тобі й трибунал!" — вистрелив. Другого теж довелося застрелити.
З'явилася Наталка. Григорій розповів їй правду про себе — що він утік з ешелону, любив свою батьківщину і за це його мучили. Дівчина припала до нього і поцілувала, вклавши в поцілунок усю душу.
Григорій прощався з рідними людьми. Наталка встала перед батьками і сказала: "Як уб'ють мене — то я не вернусь. А як судилося мені щастя... то нехай же я буду щаслива!" Батьки благословили молодих.
Вони перейшли кордон біля станиці Пашкове, підпаливши копицю сіна для відволікання уваги. Шлях їм прослався в невідоме — їх вабила далека, сонячна, омріяна Україна.