Короткий зміст роману «Вершники» Юрій Яновський
17 травня 2024 р.Роман Юрія Яновського "Вершники" (1935) — це унікальний твір української літератури, який поєднує в собі риси модернізму, неоромантизму та революційного романтизму. Твір складається з восьми новел, які в сукупності створюють панораму періоду громадянської війни в Україні.
Подвійне коло
У першій новелі «Подвійне коло» розповідається про життя роду Половців, які жорстоко і непримиренно роз'єднані подіями громадянської війни. У кривавому бою сходяться брати.
Загоном добровольчої армії генерала Антона Денікіна командував Половець Андрій. Купу кінного козацтва головного отамана Симона Петлюри вів Половець Оверко.
У цьому бою перемогу одержав Оверко. Поранений Андрій опинився в полоні у брата. Оверко нагадує братам слова батька про згоду: «Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду». Але Оверко відповідає: «Рід — це основа, а найперше — держава, а коли ти на державу важиш, тоді хай рід плаче, тоді брат брата зарубає». І вбиває брата.
Пізніше в степу з'являється загін інтернаціонального полку на чолі з Іваном Половцем. Він виголошує славу Радянській владі і Червоній Армії. Панас проклинає брата і, вихопивши браунінга, пускає собі в рот кулю. Так Іван Половець втратив трьох братів.
Дитинство
У південноукраїнському степу – у селі поблизу Перекопського перешийка народився хлопчик Данило Чабан, майбутній комісар. Він щиро любив степ.
Данилка виховував степ, красу якого розумів малий серцем. А ще його виховував прадід, що знав усі степові таємниці, обряди та повір'я.
Сім'я Данилка була дуже бідна. Хлопчик молився зі справжнім натхненням під час посту: «Дай мені, Боже, картоплі, киселю й розум добрий».
Батько Данила був чабаном (пас овець), а син йому допомагав. Коли хлопчик повертався додому пізно, то боявся покарання від матері, адже він мав доглядати сестру, а сам тікав у степ.
Одного дня прадід відправився на південь до Чорного моря разом з Данилком. Вони піднялися на найвище місце. У руках у Данилка були трави, корінці, квіти, а прадід дав йому «степовий турецький сльоз», нахилився до квітки й раптово упав. Старий чоловік промовив останні в житті слова: «Топчи землю, синок» — і помер.
Шаланда в морі
Віє степом вітер—трамонтан. На березі стоїть стара Половчиха, яка вирядила у море свого чоловіка Мусія і тепер виглядає його.
Здавалось, цілі віки минули, віки чекання, поки з'явилася шаланда в морі, що ледве виднілася серед хвиль. У ній був Мусій Половець з якимсь чоловіком.
Нарешті шаланда наблизилася, але зламалося весло, шаланду перекинуло хвилею. На берег вилізли стомлені люди і серед них — чужа людина, що була на шаланді разом із Мусієм.
Половчиха впізнала Чубенка. Він сказав: «Товариші, я плачу за героєм революції, що визволив мене з французької плавучої тюрми».
Але Мусій вижив. Він розповів дружині, як хотів врятувати шаланду, тому й сховався під кілем. Вони удвох з дружиною витягли під крижаним вітром шаланду, як робили усе життя — удвох.
Батальйон Шведа
«Херсон — місто греків—вигнанців, чиновництва, рибалок». Веде батальйон молодий комісар Данило Чабан. Попереду оркестр, а перед оркестром сам товариш Швед — олешківський морячок.
Утім році, як і у всій війні, поєдналися надто різні почуття і дії, слова, мрії, наміри. Ось марширують босі вояки, а з Олешок починають бомбардувати Херсон шестидюймовими гарматами.
Почався обстріл, а єдина гарнізонна шестидюймовка відповідала. З болем дивився Данило у бінокль на Олешки, адже стріляли по своїх.
Ю. Яновський ніби безсторонній оповідач. Він розповідає, як Швед зібрав усіх у нічну експедицію, як метушилися усі коло шаланд і пароплавчиків, готуючись до бою.
Уся ця новела ніби побудована як постійний діалог людей з протилежною точкою зору. Один вбачає романтику революції у кривавих боях дев'ятнадцятого року і захоплюється його подіями. Другий охоплений думами про вічність і загадковість життя, про велич людського серця.
Лист у вічність
Ця новела розповідає про один з епізодів громадянської війни, коли готувалося більшовицьке повстання проти німців і гетьманців. Була саме клечальна субота.
На фоні цього дивного спокою і краси розгортаються події життя людського. У селі німці шукають якогось листоношу, який знає, коли почнеться повстання і де захована зброя.
Листоношу знайшли під колодою серед тих озерець. Він виглядав жахливо: «босі ноги, руки й обличчя — все чорним—чорно від безлічі п'явок».
Коли листоноша потроху очуняв від капітанового дому й звільнився від п'явок, байдуже сказав: «Таки знайшли». Але усе для нього було ще попереду. Від нього чекали відомостей про день і час повстання та про заховану зброю.
Листоношу розстріляли. «Сотник підійшов до листоноші й вистрілив у лежачого, і це лист у вічність пішов од рядового бійця революції». Коло листоноші сиділа зігнута Василиха, не зводячи очей з мертвого. Чубенко зняв шапку й поцілував Василиху в руку.
Роман «Вершники» Юрія Яновського — це унікальний твір української літератури, який через призму історії родини Половців показує трагічні наслідки громадянської війни. Автор майстерно поєднує різні літературні стилі та жанри, створюючи потужний художній твір, що залишається актуальним і сьогодні.