«Подвійне коло» Юрія Яновського, скорочено
17 травня 2024 р.Новела «Подвійне коло» — це перша частина роману Юрія Яновського «Вершники». У ній розкрито складне життя роду Половців, які жорстоко і непримиренно роз'єднані подіями громадянської війни.
Основні події
Був серпень 1919 року. Загоном добровольчої армії генерала Антона Денікіна командував Половець Андрій. Купу кінного козацтва головного отамана Симона Петлюри вів Половець Оверко.
У цьому бою перемогу одержав Оверко. Поранений Андрій опинився в полоні у брата. Оверко питає в Андрія, що йому згадується. У них спільне життя, спільні спогади, спільні батьки.
Андрій нагадує Оверкові батькові слова: «Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду». Але Оверко відповідає: «Рід — це основа, а найперше — держава, а коли ти на державу важиш, тоді хай рід плаче, тоді брат брата зарубає». І вбиває брата.
Трагедія родини
А в степу, десь далеко, біля моря стоїть їхній батько і з теплотою згадує синів. Не знає він, що десь серед простору вже лежить неживий син Андрій, а в смертельному двобої зійшлися інші його сини — Оверко та Сашко з Панасом.
Махновець Панас зупиняє чотирнадцятирічного Сашка, що хотів був добити пораненого Оверка. Оверко нагадує братам слова батька про згоду. Але і в Панаса свої міркування: «ріду державу вростає, в закон та обмеження, а ми анархію несем на плечах, нащо нам рід, коли не треба держави, не треба родини, а вільне співжиття?»
«Проклинаю тебе»,— гукнув Оверко, повторяючи слова недавно вбитого ним брата Андрія. Не зглянувся Панас. Єдине, на що спромігся, — обом братам яму викопав. «По обличчю Панаса Половця бігли дощові краплі, збоку здавалося, що він слізно плаче коло готової могили, у всього загону текли дощові сльози».
Фінальна сцена
Аж тут де не взявся загін інтернаціонального полку на чолі з Іваном Половцем. І ролі помінялися знов. Знову перед Іваном стоять полонені брати Панас та Сашко.
Іван їм промовляє, що «скрізь по степах судяться зараз дві правди: правда багатих і правда бідних». Він виголошує славу Радянській владі і Червоній Армії, він вважає, що правда тільки на його боці.
Панас не чекав собі милості, він бачив, як загинули його вояки. У нього промайнуло в голові дитинство і дитячі роки на шаланді, і нічні влови, і запах материної одежі, неосяжний простір моря.
Згадав тоді Панас батькові слова про згоду, та пізно й марно. Сильніша виявилась «правда» Івана: «От і бачиш сам, що рід розпадається, а клас стоїть, і весь світ за нас, і Карл Маркс». Панас проклинає брата і, вихопивши браунінга з—під френча, пускає собі в рот кулю. Так Іван Половець втратив трьох братів.
Ідейний зміст
Ю. Яновський емоційно переконливо зображує трагічну суть громадянської війни — розпад родини, розпад нормальних людських стосунків між тими, хто є народом, родиною.
Чого варта будь-яка «правда», якщо в основі її лежить право на вбивство заради ідей — ось у чому гуманістична ідея цієї новели.
Ціна великих соціалістичних перемог — чи не завелика для нашого народу, для нації?
Новела «Подвійне коло» — це потужний художній твір, який показує трагічні наслідки громадянської війни через призму історії родини Половців. Автор майстерно розкриває конфлікт між різними ідеологіями та показує, як війна руйнує найсвятіші людські зв'язки — родинні.