Загребельний «Диво» конфлікт влади і мистецтва
27 травня 2025 р.У трьох сюжетних лініях роману "Диво" Павла Загребельного розкрито конфлікт влади й мистецтва. Цей конфлікт проходить через усі часові пласти твору, демонструючи вічну боротьбу між творчістю та владою.
Паспорт твору
Автор: Павло Загребельний
Жанр: історичний роман
Тема: конфлікт влади і мистецтва
Конфлікт: протистояння творчої свободи та державного обов'язку
Часові пласти: XI століття, 40-і роки XX століття, 60-і роки XX століття
Образи-антиподи: Сивоок і Ярослав
Сивоок і Ярослав — це образи-антиподи, перший виступає як представник мистецтва, другий — влади.
Уведення в роман образу Ярослави (позашлюбної дочки Ярослава Мудрого) загострює конфлікт мистецтва й влади та активізує протиставлення героїв, що можна простежити через зіставлення доль Ярослава й Шуйці, Сивоока і Ярослави.
Для князя держава відігравала провідну роль, була найбільш значимою в його житті. І саме вона стала між Ярославом і Шуйцею. Для Сивоока не менш значимим, ніж для князя державні справи, було мистецтво.
Вибір Сивоока: мистецтво проти влади
Проте, коли доля поставила вибір: собор чи кохана,— Сивоок став на захист Ярослави, переслідуваної за велінням князя, і загинув від меча своїх ворогів.
Конфлікт дістає такого завершення, тому що Сивоок — митець, а мистецтво вільне. На такому тлі князь Ярослав постає невільником свого високого становища.
Син Сивоока, народжений Ярославою, асоціюється з образом спадкоємця таланту Сивоока.
Сюжетна лінія 40-х років XX століття
Продовження конфлікту мистецтва й влади, а відповідно свободи та обов'язку людини, зображено в розділах, присвячених подіям XX ст. Лише пам'ятки мистецтва тут потребують захисту.
У сюжетній лінії 40-х рр. XX ст. влада ототожнюється з фашизмом, її представники:
• Німецький професор Шнурре
• Його помічник Оссендорфер
«Представник» мистецтва — учений-історик Гордій Отава, спадкоємець справи Гордія — його син Борис.
Вибір Гордія Отави
Між свободою людини та її обов'язком Гордій обирає друге, керуючись при цьому твердженням:
«Якщо не зроблю я, то й ніхто не зробить», бо «Якщо вмираю, то вмирає зі мною цілий окремий світ, відновити який нікому не дано».
Він зробив свій вибір на користь обов'язку: залишався захищати культурні пам'ятки в окупованому Києві, ризикував життям, незважаючи на малого сина Бориса.
Сюжетна лінія 60-х років XX століття
У розділах, присвячених 60-м рр. XX ст. мистецька проблематика пов'язана з образом професора Бориса Отави.
Наявний жіночий образ — московської художниці Таї Зикової.
У цій сюжетній лінії автор порушує проблему обов'язку й свободи людини. Борису Отаві ще належить зробити вибір між справою життя й особистим життям.
Він має змогу побачити наслідки цього вибору не лише на прикладі батька, але й своїх попередників (Сивоока і Ярослава).
Розв'язка конфлікту
Героя не полишає почуття обов'язку, проте Борис отримує листа від Таї, і завдяки цьому епізоду можемо говорити про умовну розв'язку сюжетної лінії.
Через три покоління автор показує, як розвивається конфлікт між мистецтвом і владою, між особистою свободою та громадським обов'язком.
Кожен з героїв робить свій вибір, але мистецтво залишається вічним, а влада — тимчасовою.