Михайло Іванович Чабанівський (справжнє прізвище Циба) народився 18 вересня 1910 року у селі Лигівка, Костянтиноградського повіту Полтавської губернії, нині Сахновщинського району Харківської області. Помер 4 квітня 1973 року у Києві. Він був українським письменником і журналістом.

Закінчив педагогічний технікум та навчався на заочному відділі Ленінградського університету. Починаючи з 1930-х років, працював у радянській пресі та відправився на фронт під час Другої світової війни як кореспондент.

Відомим став твір Михайла Чабанівського “Слово піаністові”, опублікований у журналі «Робселькор» у 1931 році, а також поема “Озівсталь”, що побачила світ у 1933 році у газеті “Червоний боєць”. Він також видавав різноманітні збірки оповідань та романів, серед яких «Свіжа скиба», «Казковий край», «Степовий цвіт» та інші.

Михайло Чабанівський був активним у підтримці молодих талантів, серед них були такі відомі письменники, як В. Шевчук, М. Сом, М. Вінграновський та Михайло Сіренко. Своїми листами він підтримував інших письменників, таких як Євген Гуцал та Павло Загребельний.

Чабанівський отримав кілька нагород за участь у бойових діях, серед яких орден Вітчизняної війни 2-го ступеня, орден Червоної Зірки та різні медалі. Через свою літературну спадщину, на почестя імені Михайла Чабанівського була заснована літературна премія.