Марко Черемшина, справжнє ім’я Іван Семанюк, був українським письменником і громадським діячем, адвокатом, доктором права. Народився 13 червня 1874 у селі Кобаки Косівського повіту в Галичині. Закінчив Віденський Університет у 1906 році і працював адвокатом у Снятині, де активно займався громадсько-політичною, літературною і культурно-просвітницькою роботою. Навчаючись у Коломийській гімназії, він зацікавився життям у Галичині і на Буковині, підписуючи свої перші літературні спроби псевдонімами Василь Заренко, Марко Легіт. Став відомим майстром психологічних новел, а його твір-драма «Несамовиті» припадала на період навчання, але не потрапила до друку або на сцену.

Перше оповідання «Керманич» надрукував у 1896 році у газеті «Буковина». Його творчість супроводжувалася кількома тематичними циклами, що відобразили життя у гуцульському селі та під польською владою. Його твори підкреслювали народну мову та глибокий драматизм, а також спільне селянське походження з іншими українськими письменниками, що привело до терміну «покутська трійця». Літературний доробок Черемшини складає понад 60 літературних творів. Помер Марко Черемшина 25 квітня 1927 року у Снятині. У свою честь в Кобаках і Снятині створені музеї, а також пам’ятник-погруддя. Кінопоетичні екранізації його творів також відомі: мультиплікаційна стрічка «Різдвяна казка» та фільм «Марко Черемшина».