Павло Петрович Филипович був українським поетом і літературознавцем, який відіграв важливу роль у національному відродженні України у період з 1920-х по 1930-ті роки. Народився в Кайтанівці, виріс у родині священика та отримав високу освіту. Отримавши ступінь в Київському університеті, він активно працював в університетському середовищі.

Павло Петрович вів семінари з історії української літератури та брав участь у різноманітних літературних проектах. Його наукові праці були присвячені різноманітним аспектам української літератури, а також він активно перекладав твори з інших мов.

Незважаючи на свою наукову та літературну діяльність, у 1935 році Павла Петровича заарештували та засудили до ув'язнення. Він перебував у концтаборах, де і помер у 1937 році за невідомих обставин.