Борис Дмитрович Грінченко — видатний український письменник і вчений, критик, мовознавець, освітній і громадський діяч кінця XIX – початку XX століття. Його шанували І. Франко, М. Коцюбинський, Леся Українка, П. Грабовський та інші видатні сучасники.

29 грудня 1879 р. 16-річного юнака було заарештовано за «чтєніє і распространєніє» забороненої книжки. У 1881 р. він успішно склав екзамен на народного вчителя.

У 1883 році після літніх курсів вчителів він одержав посаду у селі Олексіївці Зміївського повіту. Тут Грінченко проявив себе як педагог-новатор, досвід якого і до наших днів не втратив актуальності. Чималу увагу приділяв видавничій справі та написанню творів.

Борис Грінченко помер 6 травня 1910 р. у Італії. Його похорони відбулися 9 травня у Києві на Байковій горі. Він залишив невимірний внесок у розвиток української культури та освіти.