Іван Ірлявський, справжнє ім’я Іван Іванович Рошко, народився 17 січня 1919 року у бідній сім’ї в селі Ірляві на Закарпатті. Його освіта була скromною, але він зумів закінчити Торговельну академію в Мукачеві у 1938 році. Після навчання працював у банку в Ужгороді, а потім перебрався до Прази, де займався різними видами робіт, включаючи машиніста, коректора та поліграфіста у видавництві «Пробоєм».

Інтелектуальний обігрів навколо нього спонукав Ірлявського до об’єднання з поетами-пражанами та приєднання до Культурної Референтурі Проводу ОУН під керівництвом О. Ольжича. У 1942 році він разом з іншими членами ОУН дістався до Києва, але незабаром його арештували гестапо. 21 лютого того ж року він разом з О. Телігою та її чоловіком був розстріляний в Бабиному Яру.

Іван Ірлявський залишив після себе значний літературний слід. До його перу відносяться поетичні збірки, серед яких «Голос Срібної Землі» (1938), «Моя весна» (1940), «Вересень» (1941) та «Брості» (1942).