Борис Микитович Харчук - український письменник, член Спілки письменників СРСР з 1958 року. Народився 13 вересня 1931 року в селі Лозах (нині Збаразького району Тернопільської області) в селянській родині. Навчався в Учительському інституті у Кременці, де одним із його педагогів був Андрієвський В. П. В 1954 році закінчив Полтавський педагогічний інститут та Вищі літературні курси в Москві при Літінституті імені Горького. Працював спочатку журналістом, потім був завідувачем преси ЦК ЛКСМ, першим редактором дитячого журналу "Малятко". З 1960-их на творчій роботі. Жив у Києві. Помер 16 січня 1988 року. Похований на Міському кладовищі "Берківці".

Творчість Бориса Харчука включає в себе романи, оповідання, повісті і есеї. Його твори перекладені російською, польською, угорською, білоруською, вірменською, таджицькою, англійською, німецькою, іспанською мовами. Харчук став невід'ємною частиною української літератури та залишив по собі численні шедеври.