Віктор Кордун (20 серпня 1946, с. Васьковичі — 3 вересня 2005, Київ) — український поет, перекладач. Один із найяскравіших представників Київської школи поезії. Народився в с. Васьковичі Коростенського району Житомирської області. Дебютував 1967 року на сторінках «Літературної України», після чого відразу ж був заборонений до друку. Вчився в Київському університеті імені Тараса Шевченка, з якого був виключений, потрапивши до списку політично неблагонадійних. Згодом закінчив Київський інститут театрального мистецтва. Разом з поетами Василем Голобородьком, Василем Рубаном, Миколою Воробйовим та іншими започаткував і теоретично обґрунтував так звану Київську школу поезії. Знову публікуватися Віктор Кордун зміг аж на початку 1980-х років. У 1990-х роках працював головним редактором літературного журналу Світо-Вид. Був заступником Голови президії Національної Спілки письменників України. Лауреат премій ім. П. Тичини та ім. В. Сосюри, а також премії Міжнародної фундації Антоновичів (США). Помер у Києві 3 вересня 2005 внаслідок серцевого нападу. Похований у Вишневому Київської області.

Твори: «Земля натхненна» (1984), «Пісеньки з маминого напрестка» (1986), «Славія» (1987), «Кущ вогню» (1990), «Сонцестояння» (1992), «Трава над травою» (2005). — К.: Неопалима купина, 176 с. Видавалися книги в перекладі німецькою мовою — «Kryptogramme» (1996) та «Weisse Psalmen» (1999), а окремі збірки — іншими мовами світу. Також Кордун перекладав твори Юстінаса Марцінкявічюса.