о наші юні матюкливі весни
де був шансон неначе колискова
ви знов до мене спомин той принесли
де ми щасливі і у дим готові

де ми малі у вчителі васали
де звабно бубнявіють форми в каті
тремтливими руками ми писали
брудні слова на палітурках хрестоматій

ми не хотіли до америк францій
де в самокрутках конопляне зілля
дивилися на небо очі вранці
опісля першого судомного похмілля

де в нас не було сорому й сумління
де в підворітнях з цигарками вишкіл
у скроні стукає фатальне розуміння
ми це не ми ми совкова відрижка