Людмила Леонідівна Охріменко — українська письменниця, волонтерка, активна учасниця гуманітарних місій у Луганську та Донецьку області. Народилася 11 жовтня 1961 року у Синельниковому, Дніпропетровської області. Має три вищі гуманітарні освіти. Довгий час жила і працювала у Криму, зараз мешкає у Харкові. Вважає, що українці не вчать рідну мову, вони її згадують.

Твори Людмили Охріменко включають романи «Пригоди дорослого Буратіни жіночої статі», «Пригоди мухи в окропі на окупованій території», «Легка поведінка», «Оскар», збірку оповідань «Волонтерські історії» у співавторстві з Михайлом Кащавцевим, а також оповідання «Заїда» у збірці інклюзивних оповідань «Terra інклюзія 2018». Останні її роботи включають «Волонтерські історії 2014-2022», «Далека блакитна далечінь» та «Люлечки - дарувальники снів».

Людмила Охріменко є фіналісткою премії у конкурсі «Коронація слова» у номінації «Інклюзивна література» за оповідання «Заїда» в 2018 році, отримала спеціальну відзнаку за найкращий роман на воєнну тематику («Оскар») у 2021 році та стала лауреаткою премії імені Миколи Томенка за найкращу коротку прозу в 2023 році за книжку «Волонтерські історії 2014-2022».