Степан Михайлович Литвин народився 10 червня 1931 року в родині колгоспника Михайла. Отримав освіту в Чернятинському плодово-ягідному технікумі та Бердянському технікумі виноградарства й виноробства. Його перші вірші були опубліковані у 1950 році. У 1954 році він закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка та викладав українську мову та літературу в середній школі на Донбасі.

У період з 1956 по 1962 роки працював у редакціях обласних газет «Радянський Крим» та «Кримська правда». З 1962 по 1974 рік працював у видавництві «Дніпро». Степан Литвин був членом Спілки письменників України з 1959 року та нагороджений Почесною грамотою Президії ВР УРСР в 1981 році.

Відомий як автор таких збірок поезій, як «Серце не мовчить», «Під небом Криму», «Бентежність», «Рушник і шабля», «Спадкоємність», «Нездоланність любові», «Твій голос», «Кольори тривоги і надії», «Непоборність кохання» та інші.

З 1984 року працював у редакції газети «Літературна Україна». Мотивами його творчості були історичне минуле українського народу, краса природи та спадкоємність поколінь. Також він перекладав твори білоруських, болгарських, грузинських та російських поетів.