Валерій Веніамінович Марченко, український письменник і правозахисник, народився 16 вересня 1947 року в Києві. За свою біографію віддав 6 років життя у таборах і колоніях суворого режиму за критику радянської системи. Під час ув'язнення писав публіцистику та активно займався правозахистом. Помер 5 жовтня 1984 року у тюремній лікарні в Ленінграді. Мати Валерія змогла добитися видачі тіла сина і поховала його у селі Гатному поруч із прахом діда Михайла.

Він народився під прізвищем Умрилов, але пізніше змінив на Марченко. Навчався на філологічному факультеті Київського університету та вивчав тюркські мови у Бакинському університеті.

У 1973 році його заарештовано за критику радянської дійсності і видано вирок на ув'язнення. Живучи в Києві після громадянської смерті, працював сторожем та писав публіцистику. Активно протистояв тоталітарній системі і боровся за українізацію освіти.