Микола Євгенович Петренко — український письменник. Член Спілки письменників України з 1960 року. Народився у 1925 році в м. Лохвиця Полтавської області в сім’ї робітника. За спробу втечі відбував покарання в концтаборах під час Другої Світової війни. Після закінчення війни пройшов фільтраційні та трудові табори в СРСР.

У 1951 році закінчив факультет журналістики Львівського державного університету. Працював в обласній молодіжній газеті, редактором Львівського телебачення, кореспондентом «Літературної України», звідки був звільнений за «пропетлюрівські» вірші.

Творчість автора охоплює більше 60 книг різних жанрів. Автор збірок поезій «Дні юності», «Серцем палаючим», «Весняний засів», «Суворі береги», «Гранітні віхи» та інших. Також він є автором книг для дітей, прози, казок, п’єс та лібрето музичних вистав.

Нагороджений преміями ім. Павла Тичини, Юрія Яновського, Маркіяна Шашкевича, Богдана-Нестора Лепкого. Отримав державну стипендію від Президента України у 2011 році.