Леонід Полтава, справжнє прізвище Пархомович, прізвище-оберег Єнсен, був українським поетом, прозаїком, драматургом, радіожурналістом, редактором, публіцистом та громадським діячем. Народився 24 серпня 1921 в Вовківцях, Роменському районі на Сумщині, а помер 19 квітня 1990 у Нью-Йорку, США. Він був членом ОУП «Слово» та АДУКу - Асоціації Діячів Української Культури.

Поет отримав початкову й середню освіту в Вовківецькій школі, після чого вступив до Ніжинського учительського інституту, який закінчив у 1940 році. Леонід був активним українським діячем у підпіллі, пережив кілька перебувань у концтаборах та таборах для біженців під час повоєнних років в Німеччині.

Полтава прожив кілька років у Парижі, потім у Мадриді очолюючи український відділ Іспанського радіо. В 1958 році він переїхав до США, де працював у українській редакції радіо «Голос Америки» та редагував щоденник «Свобода».

Леонід Полтава відомий своєю літературною спадщиною, серед якої виділяються твори для дітей та дорослих. Він видавав поетичні збірки, історичний роман «1709» та інші літературні твори, що залишили значний слід в українській культурі.

Полтава писав для дітей такі твори, як «Лебеді», «Котячий хор», «Абетка веселенька для дорослих і маленьких» та інші. Його робота, історичний роман «1709», виставлений як монументальна праця і представляє собою значний внесок у українську літературу.