Михайло Семенко, також відомий як Михайль Васильович Семенко, був видатним поетом та теоретиком українського футуризму. Він народився 31 грудня 1892 року у селі Кибинці, що розташованому у Миргородському повіті Полтавської губернії, а помер 23 жовтня 1937 року у Києві. Семенко був невтомним організатором футуристичних груп і редактором видань.

Він модернізував українську лірику, впровадивши урбаністичні теми, експериментуючи з формою вірша та використовуючи свіже образотворення. Семенко створив нові слова, що відображали індустріалізовану добу. Його творчість вплинула на розвиток української поезії 1920-х років.

Михайло Семенко також був активним учасником громадського та суспільно-політичного життя української країни в період Жовтневого перевороту та міжвоєнного часу. Його особисте життя було пов'язане з Лідією, яку поет познайомив у Владивостоці та з якою пізніше одружився, а також з актрисою Наталією Ужвій.

Утім, у 1937 році Семенка був арештований та звинувачений у низці вигаданих злочинів, після чого був стратений. Він був реабілітований посмертно. За своє життя та після смерті Михайло Семенко залишав значний вплив на українську літературу.