Леонід Іванович Смілянський (27 лютого 1904 – 1966) – український письменник, літературний критик, драматург та кіносценарист. Член літературних груп Гарт, ВУСПП і «Молодняк».

Родом із Сумщини; 1928 закінчив Київський Інститут Народної Освіти, 1928—31 в аспірантурі при Київській філії Інституту літератури ім. Т. Шевченка. Друкуватися почав з 1925, належав до літературних організацій Гарт, ВУСПП і «Молодняк».

Леонід Смілянський прийшов у літературу в другій половині 20-х років, приставши до ідейно-естетичних платформ ВУСППу і «Молодняка». Тож письменник не був вільним від тогочасних літературних стереотипів, пробував виводити «на чисту воду» буржуазних спеців, розвінчував непманів, художньо осмислював «реакційну суть дрібновласницької стихії».

Лише недавно знято тавро забуття з повісті «Софія», яка була надрукована тільки в журнальному варіанті (Укр. літ. 1944. № 1). У центрі уваги автора повісті – представники української інтелігенції – архітектори, науковці, діячі культури, митці, які втекли з України за Урал.

Леонід Смілянський залишив по собі нерівноцінну мистецьку спадщину, більшість якої є відвертим кітчем сталінської доби. Дещо привабливішими є його кіносценарії (1956 фільм «Іван Франко»; 1958 екранізовано повість «Сашко») та низка зразків «малої» прози.

Леонід Смілянський помер у 1966 році. На основі біографії можна припустити, що він народився 27 лютого 1904 року, але точної дати смерті немає.