Василь Стефаник — український письменник, майстер експресіоністичної новели, громадський діяч, політик, посол Австрійського парламенту від Галичини. Народився 14 травня 1871 року в селі Русів на Станіславщині, помер 7 грудня 1936 року. Освіта: закінчив Дрогобицьку гімназію та Ягеллонський Університет у Кракові. Активно брав участь у громадсько-політичному русі, гостро відчував проблеми національної долі, на селі засновував читальні “Просвіти”. У своїх творах надавав універсальну глибину селянському життю та психології. Новатор у літературі, першопрохідець українського експресіонізму.

Твори В. Стефаника відомі своєю емоційністю, глибокою психологічною інтроспекцією та універсальністю проблем, які вони порушують. Його літературна спадщина стала важливим культурним надбанням для українського народу та світової літератури взагалі.

Розмаїття тематики, якість мови та глибокий зміст робіт В. Стефаника роблять його одним із найбільш видатних письменників української літератури XX століття.