Михайло Панасович Стельмах був українським письменником, драматургом та фольклористом, який народився 11 (24 травня) 1912 року в селі Дяківцях (тепер Літинського району Вінницької області). Його батько, Панас Стельмах, був ветераном російсько-японської війни, а мати — білоруска. Він закінчив літературний факультет Вінницького педагогічного інституту у 1933 році та був мобілізований до Червоної армії у 1939 році. Під час німецько-радянської війни він був солдатом-артилеристом і двічі поранений. Після війни працював у редакції газети 'За честь Родины' та став співробітником Інституту фольклору, етнографії та мистецтва АН УРСР.

Михайло Стельмах був відомий своєю ліричною творчістю та захоплюючою прозою. Його твори відзначалися глибоким ліризмом, пісенністю та впливом фольклору. Він став лауреатом багатьох літературних премій, зокрема Сталінської та Ленінської премій. Стельмах також активно брав участь у громадському житті, обирався депутатом Верховної Ради СРСР та отримав звання Героя Соціалістичної Праці у 1972 році.

У своїх творах Михайло Стельмах часто змальовував реальні проблеми та історичні події. Він був відомий своїм висловлюванням правди про складні події, таких як голод 1932–1933 років та боротьба ОУН-УПА проти СРСР. Його творчість досі залишається актуальною та важливою для української літератури.