Любова Василівна Забашта народилася 3 лютого 1918 року в місті Прилуки. Навчаючись в Одеському водному інституті, вона закінчила навчання у 1940 році. Під час другої світової війни працювала інженером-конструктором на судноверфі. Після війни Любов Забашта активно творила, пишучи вірші, прозові твори та дитячу літературу.

Творчість поетеси була присвячена українській історії та культурі. Вона створила кілька поетичних збірок, серед яких «Калиновий кетяг», «Квіт папороті», «Берег надії», «Київська гора». Також відомі її драматичні поеми, наприклад, «Маруся Чурай», «Роксолана», «Леся Українка», що відзеркалюють інтерес поетеси до української культури.

Любов Забашта також внесла значний внесок у дитячу літературу, де вона намагалася підкреслити красу та гармонію світу через поезію. Її твори відрізнялись глибоким гуманізмом та вірою в добро людини, надихаючи маленьких читачів на відкриття поезії життя.

Любов Забашта померла 21 липня 1990 року в Хмільнику під час лікування. Її поховали на Байковому кладовищі в Києві поруч з Андрієм Малишком.