Дмитро Загул (1890 р. - 1944 р.) - український поет, який пройшов шлях від символізму до соціалістичного реалізму. Народився 28 серпня 1890 року у с. Мілієві Вижницького повіту на Буковині. Виріс у нелегких умовах після осиротіння, але завдяки здібностям отримав освіту в Чернівецькій гімназії та на філософському факультеті Чернівецького університету.

У своїй творчості він почав розкривати метафізичну схему символістської теорії, що виявилося яскраво у збірці "На грані" (1919). Його поетична еволюція відбувалася через розділення з символізму до соціалістичного реалізму, яке було відображено у збірці "Наш день" (1925), де він став апологетом нової доби та висловив надії на близьке возз'єднання буковинців з Україною.

Окрім поезії, Загул також відомий як критик та літературознавець. Він написав ряд статей і підручників, а також переклав твори німецьких митців на українську мову. Проте у 1933 році йому було висунуто звинувачення в націоналізмі, що призвело до його репресій та ув'язнення на Колимі. Дмитро Загул помер від серцевого нападу ув'язненим у літній період 1944 року.