Олег Зуєвський народився 16 лютого 1920 року в містечку Хомутець на Полтавщині. Перші поетичні спроби побачили світ у газеті 'Юний ленінець', альманасі КІЖу та 'Літературному журналі'. Під час окупації він працював у редакції 'Миргородських вістей', де публікував свої вірші, оповідання, статті, а пізніше друкувався у празькому часописі 'Пробоєм'. Після війни Зуєвський опинився у таборі для переміщених осіб у Ауґсбургу, де він продовжував свої літературні студії в таборній періодиці 'Наше життя', 'Нове лицарство', 'Світання', 'Арка'.

У 1947 році у Мюнхені була опублікована перша збірка поезій Олега Зуєвського 'Золоті ворота', яку вітала літературна критика у діаспорі. У 1949 році він разом із дружиною був змушений переїхати до США, де він працював важкою фізичною працею, керуючись бажанням отримати вищу освіту. Друга поетична збірка 'Під знаком Фенікса' з'явилася лише за одинадцять років у мюнхенському видавництві 'На горі'.

Зуєвський здобув ступінь доктора 'філософії' і викладав російську мову і літературу в університетах США Фордгамському та Ратгерському. З 1966 року він став професором славістики Альбертського університету, де працював протягом понад 25 років.