Ця книжка є «малою історією» свого часу, способу, в який люди таїлися одне перед одним, суспільних укладів і традицій колишньої Юґославії, родинної мімікрії й приватного пекла в домівках знатних громадян тієї фальшивої епохи. Єрґович розповідає про себе, свою родину, свою країну, якої більше не існує, та про довгу дорогу від образи до прощення.
«Батько» – це, можливо, роман, а може, й есей чи мемуари. Написаний за правилами фікційної прози – однак те, про що Єрґович розказує у цій книжці, не є фікцією. У певному сенсі «Батько» є «малою історією» свого часу, способу в який люди таїлися одне перед одним, суспільних укладів і традицій колишньої Юґославії, родинної мімікрії й приватного пекла в домівках знатних громадян тієї фальшивої епохи. Розпочата наступного після смерті батька письменника дня, ця надзвичайна й захоплива книга розповідає про національні й приватні зради, про особисті конфлікти, що розгортаються на тлі війни на Балканах, про близькість і стіну між сином і батьком, про вибачення і те, що вибачити неможливо, про вмирання від мук і страху. Оповідь сина, який не любив свого батька, про батька який не любив свого сина. Приголомшливо щира, мудра книжка.
Видання здійснене за підтримки Міністерства культури Республіки Хорватія, м. Заґреб.