Знаний австрійський психолог, психоаналітик, психіатр і невролог — Зиґмунд Фройд — найбільш відомий як засновник психоаналізу. Його наукові відкриття мали значний вплив на психологію, медицину, соціологію, антропологію, літературу та мистецтво ХХ століття.
"По той бік принципу задоволення" — збірка наукових праць, які були опубліковані у 20–30 рр. ХХ століття й присвячені розгляду понять "свідоме" та "несвідоме". Його висновок стосовно наявності у несвідомому потягу до смерті, що базувався на аналізі поведінки ветеранів та інвалідів Першої світової війни, й сьогодні є актуальним для терапії травматичних неврозів та є шляхом розуміння природи неврозу нав’язливих станів, меланхолії та депресії.
У своїй праці "Я і Воно" З. Фройд розкриває суть класичної для психоаналізу моделі психіки, складові якої "Воно" — несвідоме, "Я" — свідоме, або Его та Над-Свідоме — Супер-Его, або Цензор та їх взаємодія.
У статті "Майбутнє однієї ілюзії" — одній із пізніх праць науковця — з погляду психоаналізу розглянуто вплив моральних чинників на взаємини всередині суспільства та причини виникнення релігійних вірувань.