Тест на тему «Ліна Костенко» з української літератури

Персонаж роману Ліни Костенко «Маруся Чурай», який готовий захищати перед суддями головну героїню: Ви, канцілюги, у чорнилі пальці, бумажне кодло, воло набивне, хватальники, в походах небувальці, кого взялись подужати... мене?!

У творі «Маруся Чурай» Ліни Костенко характеристика персонажа Був молодий і гарний був на вроду. І жив, і вмер, як личить козаку. За те, що він боровся за свободу, Його спалили в мідному бику стосується

У творі «Маруся Чурай» характеристика персонажа Ще не старий. І славу мав, і силу. (Про нього потім думу іскладуть. Мине сім літ - і голову цю сиву Виговському на списі подадуть) стосується

У рядках схарактеризовано героя твору Він народився, під такою зіркою, що щось в душі двоїлося йому. Від того кидавсь берега до того. Любив достаток і любив пісні

В основу твору Ліни Костенко «Маруся Чурай» покладено події

Схожа проблема – «нерівня душ – це гірше, ніж майна» – наявна в творах рядка

«Ті пісні - як перло многоцінне, як дивен скарб серед земних марнот» сказано про героїню твору

В уривку «Під Берестечком бився ти сміливо. Під Зборовом також і над Пилявою своє ім' я ти не покрив неславою. І тільки у домашньому бою сміливість раптом втратив ти свою" схарактеризовано

У рядках Звитяги наші, муки і руїни Безсмертні будуть у її словах. Вона ж була як голос України, Що клекотів у наших корогвах! ідеться про героїню твору

В уривку «її пісні - як перло многоцінне, / як дивен скарб серед земних марнот» йдеться про головну героїню твору

«Маруся чи Галя - ось його цілкомреальний вибір. І, зрештою, «земне» тяжіння бере гору, - перед нами постає драма людини, яка не відбулася», - сказано про

Паралель до казки про курочку рябу наявна в творі

«Поезія - це завжди неповторність, / якийсь безсмертний дотик до душі,» - заявляє автор вірша

У рядках Моя любов чолом сягала неба, А Гриць ходив ногами по землі провідним художнім засобом є

«Тобі дано і вірити й кохати. А що мені? Які такі куші?! Нелегко, кажуть, жити на дві хати. А ще нелегше - жить на дві душі», - зізнається герой твору

«Неси мене, коню... коли б хоч не пізно.. Шляхи перекриті... і варта не спить... Якщо я впаду - неврятована пісня, задушена пісня в петлі захрипить!» - з такими думками поспішає до гетьмана

Рядки Усі віки ми чуєм брязкіт зброї, були боги в нас і були герої, який нас ворог тільки не терзав! Але говорять: «Як руїни Трої». Про Київ так ніхто ще не сказав... написано

«Ця дівчина не просто так, Маруся. || Це – голос наш. Це – пісня. Це –душа» – сказано про героїню

Народну «Пісню про Байду» переосмислює («У Полтаві на риночку...')

Проблема «нерівня душ – це гірше, ніж майна» пов’язує обидва твори рядка

«Ми з нею рідні. Ми з одного кореня. Мабуть, один лелека нас приніс. Батьки у нас безстрашні й невпокорені і матері посивілі од сліз», - каже про себе й Марусю Чурай

У рядках Як не хочеш, моє серце, Дружиною бути, То дай мені таке зілля, Щоб тебе забути йдеться про

«Пісня для неї такий же священний олтар, як і любов. Це великі стихії однієї великої душі, які зливаються в ціле, що його несила розділити», - сказано про головну героїню твору