політичною соціалізацією;

політичними принципами і нормами;

політичною організацією суспільства;

політичною свідомістю.

Сукупність принципів і настанов, що регулюють діяльність політичних інститутів і громадян як суб’єктів політичного життя, називається:

Перевірка знань про характеристики політичної системи суспільства, джерела політичної соціалізації та типології політичної поведінки і діяльності.

виборність органів місцевого самоврядування;

наявність політичних партій;

обмежений в часі мандат на перебування при владі;

вибори, які гарантують реальну можливість вибирати серед багатьох кандидатів.

Що з переліченого є головною та необхідною умовою існування демократичної політичної системи:

неучасть у виборах місцевих органів влади і управління;

дотримання правил дорожнього руху;

згода поставити свій підпис під якоюсь петицією (зверненням);

Які із запропонованих дій є показником абсолютної підтримки населенням політичної системи суспільства:

перехідною від закритої до відкритої;

етатизованою та централізованою з деякими елементами регіоналізації й децентралізації;

консервативною і авторитарною.

Політична система сучасної України з точки зору особливостей її загальносистемних якостей є:

молода самостійна система, яка фактично не має достатньо ефективних сучасних традицій та досвіду самостійного функціонування, миролюбна, неагресивна;

перехідна від закритої до відкритої та від неправового до правового типу;

світська та етатизована (одержавлена) система, яка поки що нездатна забезпечити зростання рівня і якості добробуту усіх верств населення;

вірне все з перерахованого.

Політична система сучасної України з точки зору особливостей політичної природи існуючої в ній системи політичних інститутів, характеризується як:

передвиборчою агітацією;

культурною інтеграцією особи;

політичною стратифікацією.

Процес упровадження політичних цінностей у суспільстві називається:

сім’я майже завжди є головним джерелом (провідником) політичної соціалізації особи, навіть там, де безпосередньо про політику ніколи не говорять;

церква і школа – найважливіші агенти (провідники) політичної соціалізації;

у сім’ях, де політика ніколи чи дуже рідко є предметом обговорення, батьки не поділяють політичних поглядів своїх дітей;

Які із наведених суджень вірні?

повідомлення засобів масової інформації;

індивідуальні думки і судження;

Що з перерахованого не є суттєвим джерелом інформації про політичні процеси?

не є об’єктом законодавчого регулювання в демократичних країнах;

переважно впливовіші та сильніші, ніж урядовці;

можуть бути неупередженими і об’єктивними, хоча часто відображають цінності, що забезпечують як політичну “нормальність”, так і ексцентризм;

не є істотним чинником для процесу соціалізації дорослого населення.

Засоби масової інформації:

Розрізняють такі типи соціальної поведінки: 1) поступливо-компромісний; 2) колаборативний; 3) агресивно-руйнівний; 4) відгороджувальний; 5) негативістський. Окресліть типологію соціальної поведінки, якщо принципи поведінки можна визначити наступними імперативами: А) “Я з більшістю”; Б) “Я сам по собі”; В) “Я з тим, у кого здоровий глузд”; Г) “Я з тим, хто проти більшості”; Ґ) “Я проти всіх”.

Продемонструйте відповідність типів політичної діяльності, класифікованих за рівнем інноваційності: інноваційна діяльність; стабілізуюча; консервуюча; реставраційна; їх суті: А) прагне зберегти все цінне в існуючих політичних структурах, відносинах, формах діяльності, примирити суперечності й не допустити деструктивних, руйнівних змін; Б) націлена на недопущення суттєвих змін узагалі; В) орієнтована на впровадження нових інституцій і на оновлення політичних курсів держави; Г) спрямована на відновлення віджилих інститутів і форм суспільного життя.

Продемонструйте відповідність основних функцій політичної свідомості: 1) когнітивна; 2) комунікативну; 3) прогностична; 4) ідеологічна; 5) виховна; їх суті: А) виражає здатність групи або суспільства до гіпотетичної оцінки можливого розвитку політичних процесів; Б) характеризує потребу в захисті інтересів групи або суспільства загалом; В) забезпечує взаємодію суб’єктів політичних відносин між собою та з інститутами влади; Г) задає політичній активності людей бажану для суспільства або групи спрямованість, що відповідає тим чи іншим ідеалам класу, нації, держави; Д) формує потребу людини й суспільства в пізнанні політичної дійсності.

Французький політолог Ж.Блондель поділяє політичні системи за змістом та формами управління. Продемонструйте відповідність політичних систем: 1) комуністична (авторитарно-радикальна); 2) ліберальна демократія; 3) авторитарно-консервативна; 4) популістська; 5) традиційна; їх суті: А) управляється олігархією, консервативна за характером і відзначається нерівномірним (в інтересах традиційних еліт) розподілом соціальних та економічних благ; Б) система з пріоритетом рівності, справедливого розподілу соціальних благ, планування і зневагою до ліберальних засобів їх досягнення; В) збереження усталеної соціальної та економічної нерівності більш дієвими засобами; нехтування ліберальним розумінням прав і свобод; обмеження політичної участі населення; Г) прийняття політичних рішень зумовлене цінностями свободи, права, індивідуалізму особи, власності; Д) характеризується авторитарними засобами управління заради збільшення соціальної рівності в розподілі благ в економічній і соціальній сферах та через необхідність послідовно здійснювати реформи, яких потребує модернізація.

політичною модернізацією;

політичною трансформацією;

політичною консолідацією.

Процес соціального розвитку людини, становлення її соціальною, предметно-діяльною істотою, суб’єктом та об’єктом розвитку суспільства, називається:

З погляду формаційного підходу політична система України є:

південнослов’янської цивілізації

східноправославної цивілізації

латиноамериканської цивілізації

За культурологічним підходом політична система України набу­ла пріоритетних рис:

постіндустріального типу

Згідно з теорією трьох стадій, політичну систему України можна віднести до:

За способом і масштабом впливу політичної системи на суспільство, а також за характером здійснення нею власних управлінських функцій, політичну систему України можна віднести до:

система з недостатньо високим інтелектуальним рівнем політики

миролюбна, неагресивна

світська та етатизована (одержавлена);

Політична система України з точки зору особливостей політичної природи існуючої в ній системи політичних інститутів характеризується як:

система, що діє в умовах надзвичайної, а не нормальної ситуації

система з відносно низьким темпом соціальних процесів, недостатньо сприйнятлива до соціальних новацій

система, що здійснює не весь комплекс функцій, які є необхідними для забезпечення нормального функціонування цивілізованого суспільства

З точки зору особливостей загальносистемних якостей політична система України характеризується як:

Питання 10 з 20