«Аліса в країні чудес»: образ та характеристика головної героїні
11 лютого 2025 р.•
Аліса – головна героїня казки «Аліса в країні чудес» Льюїса Керролла. Це семирічна дівчинка, якій наснилися пригоди в підземній Країні чудес та Задзеркаллі, де вона зустрілася з різноманітними казковими та фантастичними персонажами, що живуть за своєю особливою логікою та весь час спантеличують розумну юну вікторіанку.
Риси характеру Аліси
Аліса є втіленням всіх дитячих вікторіанських чеснот: чемності, привітності, скромності, стриманості, серйозності та відчуття власної гідності. Одночасно вона зберігає в собі безпосередність та душевну відвертість, що робить її справжньою дитиною.
Світ нонсенсу, куди потрапляє Аліса, часто дратує її. Дивні персонажі, з якими вона зустрічається, як правило, прискіпливі, дратівливі та образливі. Проте їй вистачає здорового глузду, щоб примиритися з ситуацією, зуміти перевести розмову на іншу тему, дивуючись дивацтву світу, що відкривається перед нею, одночасно приймати його таким, як він є.
Незважаючи на всю дивність та уявну нез'ясовність, у світі Чудес та Задзеркалля царює своя бездоганна логіка, яку Аліса поступово намагається зрозуміти.
Особливості поведінки та мислення
Аліса має живий розум та допитливість. Вона постійно намагається зрозуміти логіку подій, що відбуваються навколо неї, але часто стикається з абсурдом та несподіваними поворотами. Вона вміє швидко адаптуватися до нових ситуацій та знаходити рішення в найскладніших обставинах.
Дівчинка дає сама собі дуже добрі поради, хоч дуже рідко дотримується їх. Іноді вона так жорстоко картає себе, що аж сльози виступають у неї на очах. Один раз вона намагалася нам'яти собі вуха за те, що обдурила сама себе, граючи за двох у крокет. Ця дивна дівчинка дуже любила вдавати з себе двох осіб.
Аліса має властиву їй доброзичливість. Коли Білий Кролик шукав віяло та білі лайкові рукавички, вона зразу зрозуміла, що той шукає, і з властивою їй доброзичливістю теж почала шукати, хоча їх ніде не було.
Відносини з навколишнім світом
Аліса часто міркує про своє становище та порівнює його з тим, що було вдома. Вона каже: «Далеко краще було вдома. Там не доводилося весь час збільшуватися та зменшуватися і виконувати накази мишей та кроликів. Я починаю жалкувати, що полізла в кролячу нору... А проте... проте... тутешнє життя, розумієте, дуже цікаве!»
Коли вона бувало читала казки, вважала, що такого, як у казках, ніколи не буває насправді. І на тобі, вона опинилася прямо в казці. Аліса вважає, що про неї обов'язково треба написати казку, і коли вона виросте, вона напише її сама.
Дівчинка часто замислюється про майбутнє та дорослішання. Вона запитує себе: «Невже я ніколи не стану дорослішою, ніж зараз? З одного боку, це добре – ніколи не зістарітися, але тоді доведеться завжди вчити уроки! Ой, ні, я не хочу цього!»
Освіта та знання
Аліса дещо вчила про центр землі на уроках у школі. Хоч зараз була не дуже вдала нагода похвалитися своїми знаннями, бо нікому було слухати, але вона не заважала повторити для практики. Вона також відвідувала щоденну школу, де вивчала французьку мову та музику.
Дівчинка не раз читала оповідання про людей, які згоріли, або попали в пащу звірові, або зазнали ще якого лиха, і все це тільки тому, що не бажали пам'ятати науки старших. Аліса ніколи не забувала, що коли випити зайве з пляшечки з написом «отрута», то буде лихо рано чи пізно.
Фізичні перетворення
Однією з найважливіших особливостей пригод Аліси є її фізичні перетворення. Вона постійно збільшується та зменшується, що створює безліч комічних та незручних ситуацій. Вона справді поменшала і була всього дюймів десять заввишки, що дозволило їй пройти крізь маленькі дверцята в той прегарний сад.
Вона все росла і росла, і хутко їй довелося стати навколішки. Скоро і це не допомогло, і вона спробувала лягти, притиснувши один лікоть до дверей, а другу руку закинула над головою. Проте вона продовжувала рости і була нарешті змушена виставити одну руку за вікно, а ногу засунула в комин.
Філософські роздуми
Аліса має свої уявлення про те, як має жити Герцогиня. Вона каже собі: «Коли я буду Герцогинею, у мене на кухні взагалі не буде перцю. Суп смачний і без нього. Може, саме перець робить людей запальними, а оцет робить їх кислими, настій ромашки викликає гіркоту, а ячмінний цукор і інші солодощі роблять дітей лагідними. От якби дорослі знали про це, вони б не шкодували солодощів, розумієте...»
Після всіх пригод Аліса розповідає сестрі про всі свої дивовижні пригоди, все, що запам'ятала. Це показує, що вона зберігає пам'ять про свої пригоди та готова поділитися ними з іншими.
Коментарі