Петрарка «Сонет 162»: аналіз твору
30 вересня 2025 р.•
Франческо Петрарка «Сонет 162» українською мовою читати, слухати аудіо, скачати текст та аналіз (паспорт) твору - тема, ідея, художні засоби.
Петрарка «Сонет 162» аналіз
Автор - Франческо Петрарка
Жанр - сонет
Вид лірики - інтимна
Тема - возвеличення почуття кохання
Ідея - кохання облагороджує людину, допомогає стати її кращою, відчути красу світу
Римування твору - аbbа аbbа ccd eed
Настрій - душевний, піднесений
Художні засоби
Епітети: щасливі квіти, ріки голубі, благовісні трави; гаї прозорі, сонце величаве
Порівняння: віти, наче пави
Метафори: о ріки голубі, ви омиваєте Лаури очі, їх блиск перебираючи собі
Окличні речення - Прекрасні ви в своєму непороччі!
Особливості твору
У цьому сонеті Петрарка розкриває свій внутрішній світ через призму кохання до Лаури. Ліричний герой не відсторонюється від життя, навпаки - він намагається побачити красу в усьому, що оточує його кохану. Природа стає свідком його почуттів, кожен квіт, кожна річка набувають особливого значення, бо вони пов'язані з образом Лаури.
Цей твір показує, як кохання може змінити сприйняття світу. Для поета кохана стає не просто жінкою, а ідеалом, який наповнює все навколо сенсом. Через кохання він відкриває для себе красу природи, бачить те, чого раніше не помічав. Сонет передає не тільки почуття, але й філософське розуміння того, що справжнє кохання здатне перетворити звичайне на священне.
Композиційно твір побудований як мандрівка по місцях, де могла бути Лаура. Поет описує квіти, ріки, гаї, намагаючись увічнити кожен момент, пов'язаний з нею. Це не просто опис природи - це спроба захопити і зберегти красу миттєвості, перетворити її на вічність через слово.
Петрарка Сонет 162 читати українською
Щасливі квіти й благовісні трави,
Прим'яті донною на самоті;
Пісок, що береже сліди святі
Чудових ніжок під листком купави;
Гаї прозорі, віти, наче пави,
Фіалки у любовній блідноті,
Ліси вільготні, тихі та густі,
Куди не входить сонце величаве;
О краю мій, о ріки голубі,
Ви омиваєте Лаури очі,
Їх блиск перебираючи собі.
Прекрасні ви в своєму непороччі!
А там підводні скелі серед ночі
Горять в мого закохання журбі.
Прим'яті донною на самоті;
Пісок, що береже сліди святі
Чудових ніжок під листком купави;
Гаї прозорі, віти, наче пави,
Фіалки у любовній блідноті,
Ліси вільготні, тихі та густі,
Куди не входить сонце величаве;
О краю мій, о ріки голубі,
Ви омиваєте Лаури очі,
Їх блиск перебираючи собі.
Прекрасні ви в своєму непороччі!
А там підводні скелі серед ночі
Горять в мого закохання журбі.
Коментарі