«Фарбований Лис»: аналіз казки Івана Франка

31 жовтня 2025 р.•

Казка «Фарбований Лис» Івана Франка — це гостра сатирична алегорія, що висміює обман, пихатість і легковірність. Твір розповідає про хитрого Лиса Микиту, який випадково потрапив у бочку з синьою фарбою і вирішив скористатися своїм незвичайним виглядом для власної вигоди.

Паспорт твору

Автор: Іван Франко

Жанр: літературна казка-алегорія

Вид казки: казка про тварин з елементами сатири

Твір написаний у традиціях народної казки, але має виразний авторський стиль та глибокий алегоричний підтекст.

Тема та ідея казки

Тема: обман і самозванство; хитрість Лиса, який використав випадковість (потрапив у фарбу) для власного звеличення.

Ідея: викриття обману і самозванства; застереження про те, що брехня має короткі ноги, а справжня суть людини рано чи пізно виявляється.

Основна думка: не можна будувати своє благополуччя на обмані; природа людини (чи звіра) неодмінно виявиться, а розплата за обман буває жорстокою.

Головні герої

Лис Микита — головний герой казки. Спочатку він звичайний хитрий лис, вправний злодій. Потрапивши у фарбу і ставши синім, він вирішує видати себе за божественного посланця — звіра Остромисла, царя звірів.

Риси характеру Лиса:

Хитрість і винахідливість
Гордість і зарозумілість
Обережність (боїться, щоб фарба не злізла)
Здатність до імпровізації (вигадує легенду про святого Миколая)
Слабкість — не може стримати свою природу (дзявкає по-лисячому)

Звірі — колективний персонаж, що втілює легковірність і готовність вірити зовнішності. Вони приймають обман, бо бажають вірити в чудо — в мудрого і справедливого царя.

Композиція казки

Експозиція: життя Лиса Микити — хитрого, успішного злодія, якого ніхто не міг впіймати.

Зав'язка: Лис потрапляє в бочку з синьою олійною фарбою.

Розвиток дії: Лис вигадує легенду про божественне походження; звірі обирають його царем; правління нового царя.

Кульмінація: під час святкування роковин царювання Лис, зворушений співом лисичок, не витримує і дзявкає по-лисячому.

Розв'язка: звірі впізнають у царі звичайного фарбованого Лиса і розривають його на шматочки.

Алегоричний підтекст

Казка має глибокий алегоричний зміст і може тлумачитися на різних рівнях:

Соціально-політична алегорія: висміювання самозванців, що приходять до влади обманним шляхом, прикриваючись красивими словами про божественне призначення.

Психологічна алегорія: розкриття теми справжньої і удаваної сутності; неможливості довго приховувати свою природу.

Моральна алегорія: обман завжди викривається; зовнішність оманлива; важлива справжня суть, а не зовнішній вигляд.

Символіка образів

Синя фарба — символ фальшу, зовнішньої мішури, що приховує справжню суть. Олійна фарба, що засохла, — символ того, як важко позбутися обману, який вже почався.

Звір Остромисл — вигадане Лисом ім'я, яке символізує те, чим він ніколи не був (остромислий = мудрий).

Святий Миколай — використання релігійного мотиву для обґрунтування своєї влади; маніпуляція вірою.

Дзявкання — символ справжньої природи, що прориваєтьсяназовні; неможливості до кінця приховати свою суть.

Концерт — момент емоційного піднесення, коли зникає самоконтроль.

Художні засоби

Іван Франко використовує різноманітні художні засоби:

Іронія та сатира: автор іронізує над легковірністю звірів і пихатістю Лиса.

Гіпербола: перебільшення хитрості Лиса, його «божественного» походження.

Контраст: протиставлення зовнішності (синій чудовисько-цар) і справжньої суті (хитрий лис-злодій).

Діалоги: живі розмови героїв роблять казку динамічною.

Детальний опис: докладний опис того, як Лис потрапив у фарбу, як виглядав після цього.

Повчальний зміст

Казка навчає важливим життєвим істинам:

Обман викривається: можна обманути на якийсь час, але не назавжди
Справжня суть виявляється: як не приховуй свою природу, вона проявиться
Покарання за обман: той, хто обманює інших, зрештою понесе кару
Легковірність небезпечна: не варто вірити лише зовнішності
Чесність — найкращий шлях: краще бути собою, ніж видавати себе за когось іншого

Приказка, що пішла з казки

Іван Франко завершує казку поясненням походження приказки:

«Коли чоловік повірить фальшивому приятелеві і дасть йому добре одуритися; коли який драбуга отуманить нас, обідре, оббреше і ми робимося хоть дрібку мудрішими по шкоді, то говоримо: «Е, я то давно знав! Я на нім пізнався, як на фарбованім Лисі».

Ця приказка означає, що людина розгадала обман, впізнала справжню суть хитруна, як звірі впізнали справжнього лиса під синьою фарбою.

Актуальність казки

Казка залишається актуальною і сьогодні:

Вона попереджає про небезпеку красномовних обіцянок від тих, хто прагне влади. Зовнішній блиск, незвичайна поява, красиві слова — все це може приховувати звичайного шахрая.

Казка вчить критично мислити, не довіряти лише зовнішності, шукати справжню суть за красивою оболонкою. Це особливо важливо в сучасному світі, де часто зовнішність переважає над змістом.