Альбер Камю «Чума»: аналіз — алегорія, абсурд, солідарність
8 серпня 2025 р.•
«Чума» Альбера Камю — роман-свідчення про вторгнення зла у звичайне життя. Епідемія в Орані стає алегорією тоталітаризму і буденної байдужості, а також випробуванням людяності.
Паспорт твору
- Автор: Альбер Камю
- Рік публікації: 1947
- Літературний напрям: екзистенціалізм (філософія абсурду Камю)
- Жанр: роман-алегорія
Сюжет і композиція
Послідовність хронік: раптові щурі — карантин — пік смерті — поступове відступання — відкриття брами. Оповідач-лікар фіксує факти, стримуючи патетику.
Композиція підкреслює буденність зла і поступове «навчання» міста солідарності — від заперечення до дії.
Тема, ідея, проблематика
Тема: досвід спільноти перед лицем зла; етичний вибір між байдужістю і солідарністю.
Ідея: зло невигубне, але його слід безупинно стримувати «чесною працею»; людяність — у співдії й відповідальності за іншого.
Проблематика: абсурд і сенс, героїзм звичайної праці, релігійна інтерпретація страждання, громадянський обов'язок.
Образи
Доктор Ріє — етика професії і мовчазного бунту; робить, що треба, без ілюзій.
Тарру — свідок і мислитель солідарності; його «щоденник» — моральний нерв роману.
Панлю — священник між карою і милосердям; еволюція проповіді від осуду до співпереживання.
Рамбер — журналіст, що обирає залишитися і боротися з іншими.
Гран — «малий» герой наполегливої праці, що тримає спільноту.
Коттар — вигодонабувач біди; контраст до солідарності.
Поетика і сенси
Стримана мова, документальна манера, хроніка; алегорія чуми як тоталітаризму та «сплячого» зла; абсурд як умова людського існування і бунт як відповідь.
Фінал наголошує: бацила чуми ніколи не вмирає — отже, етика пильності і взаємної опіки повинна тривати.
Рекомендуємо також: антиколоніальну інвективу «Кавказ» та моральну притчу пригод «П'ятнадцятирічний капітан».