Аналіз роману "Собор" Олеся Гончара. Символіка, образ Івана Баглая

29 травня 2025 р.

Роман «Собор» Олеся Гончара, опублікований у 1968 році, є одним з найвизначніших творів української літератури другої половини ХХ століття. Цей роман став символом духовного опору та боротьби за збереження національних цінностей в умовах тоталітарного режиму.

Твір вражає своєю філософською глибиною, багатством символіки та гострою постановкою проблем, що хвилювали українське суспільство 1960-х років. Гончар створив потужну метафору боротьби між духовним і матеріальним, між традицією та прогресом, між індивідуальністю та системою.

Олесь Гончар: життєвий шлях та творчість

Олесь Терентійович Гончар (1918-1995) – класик української літератури, громадський діяч, Герой України. Народився на Полтавщині, брав участь у Другій світовій війні, здобув філологічну освіту в Дніпропетровському університеті.

Письменник відзначався принциповістю та мужністю у відстоюванні національних інтересів. Його промова на IV з'їзді письменників України (1971) стала маніфестом захисту української культури від русифікації.

Творчість Гончара охоплює романи, повісті, новели, публіцистику. Найвідомішими творами є «Прапороносці», «Людина і зброя», «Тронка», «Собор», «Твоя зоря», «Берег любові».

Сюжет та композиція роману

Конфлікт навколо собору. Сюжет роману розгортається навколо конфлікту між прихильниками знесення старовинного собору (секретар райкому Ложкін та директор заводу Кафарський) та його захисниками (головний інженер Іван Багляй).

Часова структура. Дія відбувається протягом кількох днів, але завдяки спогадам та роздумам героїв охоплює значно більший часовий період. Це дозволяє автору показати історичну перспективу подій.

Багатоплановість оповіді. Роман поєднує соціально-побутову, філософську та ліричну лінії. Гончар майстерно переплітає особисті долі героїв з загальними проблемами суспільства.

Образ Івана Баглая

Соціальна характеристика. Іван Багляй – головний інженер заводу, інтелігентна людина з високими моральними принципами. Він представляє тип української інтелігенції, яка зберігає зв'язок з народними традиціями та національними цінностями.

Моральні якості. Багляй відзначається чесністю, принциповістю, глибоким розумінням краси та історії. Він не може змиритися з руйнуванням культурних пам'яток заради сумнівних економічних вигод.

Внутрішня боротьба. Герой переживає складний внутрішній конфлікт між службовим обов'язком та совістю. Він розуміє, що відкритий опір може коштувати йому кар'єри, але не може зрадити власні переконання.

Символічне значення. Багляй втілює совість нації, носія духовних цінностей, який протистоїть бездуховності та прагматизму радянської системи.

Символіка собору

Собор як символ духовності. Центральний образ роману – старовинний собор – символізує духовну пам'ять народу, його культурну спадщину та зв'язок з минулим. Це втілення краси, яка протистоїть утилітарному мисленню.

Архітектурна метафора. Собор як архітектурний шедевр уособлює гармонію, досконалість та вічність мистецтва. Його руйнування символізує знищення культурних цінностей заради матеріального прогресу.

Релігійно-духовний аспект. Хоча роман написаний в атеїстичну епоху, собор зберігає свою духовну символіку як місце, де людина відчуває зв'язок з вищими цінностями та сенсом буття.

Національна ідентичність. Собор втілює національну ідентичність українського народу, його історичну пам'ять та культурну неперервність.

Антагоністи та їхня роль

Ложкін – втілення системи. Секретар райкому Ложкін представляє радянську номенклатуру з її догматичним мисленням та нехтуванням духовними цінностями. Він керується виключно ідеологічними міркуваннями та кар'єрними інтересами.

Кафарський – прагматик. Директор заводу Кафарський уособлює технократичний підхід до життя. Для нього собор – лише перешкода для розширення виробництва, а культурні цінності не мають практичного значення.

Конфлікт світоглядів. Протистояння між Багляєм з одного боку та Ложкіним і Кафарським з іншого – це конфлікт між духовними та матеріальними цінностями, між гуманізмом та технократією.

Жіночі образи та їхня роль

Ліда Баглай. Дружина головного героя втілює жіночу мудрість та інтуїцію. Вона підтримує чоловіка в його моральному виборі, розуміючи важливість його позиції.

Різні типи жінок. У романі представлені різні типи жіночих характерів – від тих, хто підтримує духовні цінності, до тих, хто підкоряється системі або керується особистими інтересами.

Материнське начало. Жіночі образи часто пов'язані з материнським началом, з турботою про збереження життя та передачу традицій наступним поколінням.

Філософська проблематика

Прогрес і традиція. Роман порушує фундаментальне питання співвідношення прогресу та традиції. Гончар показує, що справжній прогрес неможливий без збереження культурної спадщини.

Особистість і система. Центральною є проблема співвідношення особистості та системи. Автор досліджує, як тоталітарна система придушує індивідуальність та змушує людей до компромісів з совістю.

Краса і утилітарність. Роман протиставляє естетичне та утилітарне начала. Собор як втілення краси протистоїть прагматичному підходу до життя.

Пам'ять і забуття. Важливою є тема історичної пам'яті. Гончар показує, що народ без пам'яті про своє минуле приречений на духовну деградацію.

Художні особливості

Символізм. Роман насичений символами, які несуть глибокий філософський зміст. Найважливішим є символ собору, але присутні й інші символічні образи та деталі.

Поетичність прози. Гончар володіє яскравим поетичним даром. Його проза відзначається ліризмом, багатством метафор та образів.

Психологізм. Автор майстерно передає внутрішній світ героїв, їхні переживання та моральні пошуки. Особливо глибоко розкрито психологію Івана Баглая.

Національний колорит. Роман пронизаний українським національним духом, любов'ю до рідної землі та її культури.

Значення та резонанс роману

«Собор» став знаковим твором для української літератури та суспільства. Роман викликав гострі дискусії та критику з боку радянської влади за «націоналістичні тенденції».

Твір мав величезний вплив на формування національної свідомості українців, особливо інтелігенції. Він сприяв зростанню інтересу до національної культури та історії.

Роман залишається актуальним і сьогодні, коли Україна стикається з викликами глобалізації та необхідністю збереження національної ідентичності. Проблеми, порушені Гончарем, не втратили своєї гостроти.

«Собор» увійшов до золотого фонду української літератури як зразок громадянської позиції письменника та мистецького втілення національних ідеалів.

Роман «Собор» Олеся Гончара – це видатний твір, який поєднує художню досконалість з глибоким філософським змістом. Автор створив переконливу картину боротьби між духовними та матеріальними цінностями, між особистістю та системою. Образ Івана Баглая став символом української інтелігенції, яка зберігає вірність національним ідеалам попри тиск обставин. Символіка собору виходить далеко за межі конкретного сюжету, втілюючи ідею збереження культурної спадщини та духовних цінностей. Цей роман залишається одним з найважливіших творів української літератури ХХ століття, який продовжує надихати читачів на боротьбу за збереження національної ідентичності та культури.