«Ангел золоте волосся»: персонажі та їх образи
30 жовтня 2025 р.•
Повість Зірки Мензатюк «Ангел золоте волосся» населена різноманітними персонажами – від сучасних дітей до історичних постатей середньовічного Києва. Кожен герой має свій унікальний характер та відіграє важливу роль у розвитку сюжету та формуванні головної ідеї твору.
Галя Супрун – головна героїня
Галя Супрун – учениця 4-Б класу, яка вважає себе «нікчемним дівчиськом, яких мільйон і трошки, з такими ж нікчемними турботами й жалями». Це самооцінка дівчинки показує її невпевненість та внутрішні комплекси.
У школі: Галя почувається некомфортно, невпевнено відповідає на уроках, бо «думки в неї плуталися». У дівчинки погані стосунки з новою учителькою Катериною Петрівною, хоча вона розуміє, що причина ховається у ній самій, адже «Галя грала вчительці на нервах».
Серед однокласників щирих подруг вона не має, заздрить Сабіні, у якої «круті» батьки і яка відпочиває закордоном. Галя часто відчуває себе нікому не потрібною та нецікавою.
Вдома: Зовсім інша Галя – чуйна, добра, весела. Вона дуже любить рідних, особливо меншого братика Степанчика (Стаканчика). Хвороба братика зробила життя дівчинки нестерпним та змінила її пріоритети.
Галя перебирає на себе частину хатніх клопотів, щоб допомогти мамі. Вона шукає способи (інколи небезпечні для життя та здоров'я) допомогти батькам у пошуках грошей для лікування братика. Дівчинка допитлива, багато читає, цікавиться історією міста та країни.
Розвиток характеру: Долаючи складну життєву ситуацію, Галя вчиться умінню бути щасливою, стає впевненішою в собі. Вона емоційна, її вчинки невиважені та спонтанні, інколи буває агресивною, проте вчиться керувати своїми емоціями.
Найважливіші уроки, які засвоює Галя:
- не проходь повз чужу біду
- не здавайся
- вір у диво
- не роби необдуманих вчинків
- цінуй справжню дружбу
Ангел золоте волосся – містичний провідник
Ангел з'являється в Галиній кімнаті несподівано. Його опис вражає:
«Він сидів, спокійний і замріяний, і дивився у вікно. Скісний призахідний промінь падав йому на обличчя, на світле волосся, що сягало плечей. Від того здавалося, мовби його лице обрамлене золотом – ясним сяючим німбом»
Галя одразу відчуває, що «він був добрий. Саме так: добрий, без найменшої тіні зла». Ангел носить незвичайний одяг – «сорочку, тогу, якусь незрозумілу хламиду» та має зачіску, яку «сто років як не носять».
Особливі здібності:
- Може читати думки Галі
- Переносить її в минуле
- Має дивний хист до малювання
- З'являється саме тоді, коли потрібна допомога
Ангел допомагає хворому іконописцю Алимпію працювати над створенням ікони. Іконописець дивився на його роботу зачарований:
«Хто ти? Хто ти?! Адже ти не людина! Жоден майстер не працює так швидко, як ти!»
Через дев'ять століть Ангел «нітрохи не змінився. Таке ж ніжне, округле обличчя – ой ні, лик! Лик зі світлою шкірою; такі ж великі темно-карі очі, з яких променист�� доброта».
Ангел не вирішує проблеми Галі замість неї, а дає їй настанови: «Постарайся знаходити добре в тому, що є». Він вчить дівчинку вірі, надії та любові.
Іконописець Алимпій – зв'язок з минулим
Алимпія Галя вперше зустрічає, коли батько привіз його до монастиря вчитися малюванню. Зовнішність хлопця така:
«Поруч з дядьком неспокійно переступав з ноги на ногу його син – хлопчина в білій сорочці, підперезаний червоним поясом, височенький, русявий, з тонкими рисами ніжного рум'яного обличчя»
Галя, спостерігаючи за хлопчиком, підкреслює: «Він же щирий, довірливий, це ж видно неозброєним оком». Старець Матвій Прозорливий передбачає йому майбутнє:
«Станеш Алимпієм. Тут, у монастирі, знайдеш славу і благодать. І сам його прославиш!»
Покликання до мистецтва: Алимпій чесно зізнається: «Ні, я, напевно, не до книг. Мені б до малярства». Він каже:
«Воно як накотить на мене – хоч умри, хочеться малювати. Коли я малюю, мені так гарно на душі, що й не сказати… Мов у небі витаю»
Це опис справжнього покликання – коли людина робить те, що любить, і це наповнює її щастям.
Алимпій-цілитель: Іконописець був не лише художником, а й спостережливою, уважною людиною. Він прагнув навчитися всього, зокрема навчався зцілювати людей, використовуючи мінерали, замовлені для малювання.
Коли Галя бачить його хворим – «обличчя мав бліде, аж восково-жовте, очі позападали під тонкими рівними бровами» – вона розуміє, що навіть святі люди стикаються з випробуваннями.
Попри хворобу та передчасне старіння, Алимпій вважає себе щасливою людиною:
«Я щасливий, бо здобув те, чого найдужче прагнув. Малим я мріяв малювати – і малював усе життя. Багато ікон створив»
Він прожив яскраве і щасливе, хоч і недовге життя. Його приклад показує Галі, що справжнє щастя – у служінні своєму призначенню.
Родина Галі
Мама повністю віддається боротьбі за життя сина. «Мама геть перевелася, змарніла, схудла, під очима в неї залягли синці». Попри втому та переживання, вона «була невблаганна» у питаннях, що стосуються безпеки дітей.
Тато – розумна та начитана людина. «Добре, що тато в неї така розумака. Він знав про все на світі, крім хіба що одного: як заробляти гроші». Тато підтримує дочку, пояснює їй історію та мистецтво. «Суп явно не вдався, але тато їв і прихвалював» – ця деталь показує його чуйність та любов до родини.
Степанчик (Стаканчик) – молодший братик Галі, навколо якого обертається весь сюжет. До хвороби: «звичайно бешкетник і ще той фрукт: ламав і виписував Галині фломастери, в шкільній читанці на портретах письменників домальовував ріжки, заважав учити уроки».
Але для Галі він – найдорожча людина. Вона згадує:
«Вечорами вони гралися: Степанчик тікав, Галя його ловила, і вони бігали з кімнати до кухні, з кухні до вітальні, при цьому реготали, верещали й тупотіли, як сто слонів»
«Кумедний, незграбний, як ведмежа, шкодливий і такий безмежно любий, що серце щеміло від ніжності» – так Галя описує братика. Коли він захворів, «лиш дивився сумно-сумно, мов зацьковане звірятко».
Шкільне оточення
Катерина Петрівна – класна керівничка Галі. «З-за скелець окулярів на дівчинку глянули обведені сіточкою зморщок, втомлені несердиті очі». Попри початкові конфлікти з Галею, вона виявляється мудрою та доброю людиною. «Золота вона людина» – так оцінюють її наприкінці.
Сабіна – «крута» дівчинка з класу, дочка банкіра, з якою спочатку Галя не дружить. Але саме Сабіна виявляє справжнє співчуття у важку хвилину:
«А в мене ні сестри, ні брата. Тільки кіт. Але ж воно не те»
«Крута Сабіна, модниця, дочка банкіра. Галя вважала її гордячкою. А вона зовсім інакша. Співчутлива, щира. Ще й уміє берегти таємниці. Не лізе в душу, а розмовляє просто і приязно».
Образ Сабіни показує, що не можна судити про людину за зовнішністю чи статками. За «крутістю» ховається добре серце та вміння співпереживати.
Історичні персонажі
Остап – монастирський служка, сирота, якого прийняв ігумен Никон. «На кручу вибрався, розхлюпуючи із цеберки воду, рудоголовий нестрижений хлопчина в латаній-перелатаній одежі».
Попри бідність, Остап щасливий, що живе в монастирі. «Бо я сирота, то й попросився в монастир». Він з захопленням розповідає про ченців, особливо про отця Нестора – знаменитого книжника.
Отець Матвій Прозорливий – «старесенький чернець з довгою білою бородою, схожий на доброго діда з казок». Він має дар пророцтва: «Отець Матвій Прозорливий! Як він сказав, так і буде, бо він має дар пророцтва!»
Ігумен Никон – «Літній чернець з поважною поставою й суворим лицем». Це Великий Никон, мудрий керівник монастиря, під його керівництвом монастир став центром культури та мистецтва.
Ці історичні персонажі не просто декорація для сюжету. Вони показують, якою була духовність та культура Київської Русі, яким важливим було мистецтво іконопису.
Символіка образів
Галя та Алимпій – дзеркальні образи. Обидва юні, обидва шукають свій шлях, обидва стикаються з випробуваннями. Але Алимпій знайшов своє призначення в іконописі, а Галя тільки шукає себе.
Зустріч з Алимпієм стає для Галі уроком: важливо знайти свою справу, свій талант, і віддаватися йому повністю. Тоді навіть важке життя стає щасливим.
Ангел – символ надії та віри. Він з'являється саме тоді, коли Галя найбільше потребує підтримки. Його золоте волосся символізує божественне світло, що освітлює темряву відчаю.
Степанчик – каталізатор змін. Його хвороба змінює Галю, робить її дорослішою, відповідальнішою, глибшою. Вона усвідомлює цінність родини та простого щастя.
Сабіна – руйнування стереотипів. Її образ показує, що багатство не означає щастя, а доброта може ховатися там, де не чекаєш.
Усі персонажі повісті несуть важливе смислове навантаження. Через їх взаємодію Зірка Мензатюк розкриває теми віри, любові, самопізнання, зв'язку поколінь та важливості культурної спадщини.
Коментарі