«Анна Кареніна» Лев Толстой: аналіз твору
27 січня 2025 р.•
«Анна Кареніна» — один з найвизначніших романів Льва Толстого, написаний у 1877 році. Цей соціально-побутовий роман став вершиною реалістичної прози XIX століття та увійшов до золотого фонду світової літератури. Твір розкриває «думку сімейну» — центральну тему творчості письменника, показуючи кризу всіх цінностей російського суспільства після реформи 1861 року.
Паспорт твору
Рік написання: 1877
Рід: епос
Жанр: соціально-побутовий роман
Напрям: реалізм
Головна думка: «думка сімейна»
Центральні теми: кохання; сімейні стосунки «дворянських гнізд» (Кареніних, Облонських, Щербацьких, Левіних, Вронських); криза всіх цінностей, що охопила російське суспільство після реформи 1861 року.
Проблематика твору
• Сім'ї, шлюбу — роль сім'ї у життя людини («мысль семейная» Л. Толстой); пошуки основ міцних сімейних зв'язків: «усі щасливі сім'ї схожі між собою, кожна нещаслива сім'я нещасна по-своєму»
• Кохання — справжнє кохання проти шлюбу за розрахунком
• Взаємин батьків і дітей — право жінки/чоловіка на життя за порухами власної душі чи обов'язок перед членами своєї сім'ї, відповідальність батьків за щастя своїх дітей
• Місця людини в суспільстві — пошук свого призначення
• Сенсу буття — філософські роздуми про життя
• Життя та смерті — трагічність людського існування
• Обов'язку та відповідальності — моральні дилеми героїв
Особливості композиції
Роман складається з 8 частин, поділених на розділи, лише один з них має назву «Смерть». Роман тримається не на зовнішній фабулі і безпосередніх стосунках між героями, а на внутрішніх зв'язках.
Роман побудований на двох основних лініях:
• викриття світського і буржуазного життя і культури суспільства того часу (розкритої через історію Анни, Кареніна і Вронського)
• зображення патріархально-садибного укладу життя (історія Левіна і Кіті)
Лев Толстой пише свої твори за принципом контрапункту: це мелодія, яка супроводжує головну мелодію. Такою головною мелодією в романі є сюжетна лінія Анни, а супроводжує її «голос» Левіна.
Епіграф та його значення
Епіграф: «Мне отмщение, и Аз воздам» (Не вам судити її)
Сам письменник пояснює епіграф так: «Багато поганого люди роблять самі собі й одне одному тільки тому, що слабкі, грішні люди взяли на себе право карати інших людей. «Мне отмщение, и Аз воздам». Карає тільки Бог і тільки через саму людину».
Головні герої
Анна Кареніна — головна героїня, дружина Олексія Кареніна, закохана в Вронського. Трагедія її життя в тому, що вона не може жити без кохання, але суспільство не приймає її вибору.
Олексій Каренін — чоловік Анни, високопосадовець, холодний і розрахований чоловік, який не здатний на справжнє кохання.
Олексій Вронський — коханець Анни, офіцер, який спочатку закохується в Анну, але з часом їх стосунки руйнуються.
Костянтин Левін — автобіографічний персонаж, який шукає сенс життя. Недаремно прізвище героя утворив від свого імені: Лев — Левін.
Кітті Щербацька — дружина Левіна, молода дівчина, яка спочатку відкидає Левіна, але потім одружується з ним.
Стіва Облонський — брат Анни Кареніної, чоловік Доллі, який зраджує дружину.
Доллі — дружина Стіви, яка пробачає чоловіку заради дітей.
Сюжетний ланцюжок роману
Розлад, конфлікт у домі Облонських → Левін отримує відмову Кіті → Анна втрачає спокій → Вронський іде з Москви й зустрічає Анну на заметеній снігом станції → Левін сидить у своєму маєтку на самоті → Кіті мандрує курортними містечками Німеччини → Вронський і Анна разом → Вронський програє на кінних скачках → Анна переживає за нього й, не маючи сил приховати свої почуття, зізнається чоловікові у зраді → Анна залишається в домі Кареніна, чекає дитину → Вронський служить у полку → Левін живе в Покровському → Усі обплутані «павутиною брехні» → Анна народжує дівчинку, тяжко хворіє → Левін освідчується Кіті → Кареніна їде із Вронським в Італію → Левін одружується з Кіті й везе її в Покровське → Каренін віддався на волю тих, хто опікується його справами → життя родини Левіна в селі → Вронський з Анною та дочкою теж їдуть у село → Будинок Облонського в селі руйнується → у Левіна народжується син → Анна, яку не приймають у світі, не знаходячи сенсу життя, під впливом ревнощів накладає на себе руки → роздуми Левіна, його пошуки «позитивної програми».
Основний конфлікт
Основний конфлікт розвивається на прикладі сімейних пар: Анна − Каренін, Долі − Облонський, Кіті − Левін.
Анна обирає кохання, руйнуючи родину. Долі, дружина її брата Степана Облонського, чинить навпаки — заради щастя і благополуччя дітей пробачає зраду чоловіку. Костянтин Левін, одружившись з молодшою сестрою Долі, Кіті Щербацькою, прагне духовного й чистого шлюбу.
Символічні образи у творі
Залізниця символізує загальне зло, антигуманні сили, які загрожують людству. Коханню Анни і Вронського передує погана прикмета: смерть чоловіка під колесами поїзда, що стає прообразом гибелі героїні, смерті кохання.
Сильна заметіль на станції, коли Анна зустрілася з Вронським, є попередженням бурі, що сколихне життя Анни.
Сцена перегонів є уособленням аморального, абсурдного життя, де триває жорстока боротьба, в якій беруть участь усі герої роману.
Сни Анни виявилися «віщими», оскільки попереджали її про ті складні перипетії долі, які очікують героїню.
Свічка — символ кохання Анни, що спалахнуло в її житті й швидко згасло: «І свічка, при якій вона читала сповнену тривог, обманів, горя і зла книгу, спалахнула яскравіше, ніж коли-небудь, світлом, освітила їй все те, що раніше було в пітьмі, затрещала, стала меркнути і назавжди погасла».
Прекрасна перламутрова мушля, в яку з'єдналися хмари, які побачив Левін, стали символом переміни не тільки поглядів героя на життя, а й змін у його долі.
Небо — високе небо означає, що Левін стоїть на порозі важливого рішення, він зрозумів моральний закон, що допоміг йому вийти з душевної кризи.
Художні засоби
• «Діалектика душі» («психологічна рентгеноскопія») — детальний аналіз внутрішнього світу героїв
• Внутрішні монологи — розкриття думок і почуттів персонажів
• Виразна художня деталь — важливі деталі, що несуть смислове навантаження
• Художній паралелізм — зв'язок зі станом душі героїв і описами природи
• Антитези роману: брехня—правда, любов—ненависть, щастя—нещастя, істинне–фальшиве, добро–зло, моральне – аморальне, чуттєве—раціональне, вірність–зрада, «пристрасть тіла» — «пристрасть душі», матеріальне—духовне
Історія створення
Поштовхом до створення роману було перечитування Толстим творів О. С. Пушкіна. Його Анна Кареніна, умовно кажучи,— це Тетяна Ларіна, яка переступила звичаї тодішнього суспільства й дала волю своїм почуттям. У першому варіанті роману героїню Толстого звали Тетяною.
Прототипи Анни Кареніної:
• Марія Олександрівна Гартунг (1832–1919), донька Пушкіна — зовнішність
• Анна Степанівна Пирогова — нещасливе кохання призвело до загибелі, вона кинулася під товарний потяг
У одному з початкових варіантів роман мав назву «Два шлюби». І хоча заголовок автор згодом змінив, у композиційному плані збереглася ця головна паралель первинного задуму: в ній виразно простежується послідовність і поєднання двох сюжетних ліній — лінії Анни Кареніної, її шлюб був нещасливий і призвів до трагічної розв'язки, і лінії Костянтина Левіна, сімейне життя якого склалося цілком щасливо.
Авторська позиція
Авторська позиція — неприхована, відкрита; єдиний персонаж, до якого Толстой не висловлює свого прямого ставлення, — це Анна Кареніна. Автор залишає читачу право самому оцінити вчинки героїні.