Твій книжковий простір
читайКнижковий простір
Головна/Довідка/Антиутопія у світові...

Антиутопія у світовій літературі. Особливості, представники та найвідоміші твори

27 січня 2025 р.•
Антиутопія — це жанр, який ще називають негативною утопією. Це зображення такого можливого майбутнього, яке лякає письменника, змушує його переживати стан тривоги як за долю людства, так і за душу окремої людини, це опис держави, де переважають негативні тенденції розвитку.

Визначення та особливості жанру

Антиутопія (дистопія, какотопія) — негативна, спотворена утопія. Особливість антиутопії — критика сучасного авторові державного устрою й моделювання негативних перспектив його розвитку в майбутньому.
Цей жанр виникає як реакція на надмірний оптимізм утопічних творів та як попередження про небезпеки, які криються в тоталітарних режимах та технократичному суспільстві.

Художній світ антиутопії

Антиутопічні твори мають ряд характерних особливостей:
  • розвиток дії в закритому просторі
  • антитоталітарна спрямованість тексту
  • постановка проблеми «людина-суспільство»
  • відображення процесу формування незгодної із законами суспільства особистості, яка в кінцевому підсумку виражає протест проти обставин, що склалися
  • трагічна розв'язка, пов'язана з духовною або фізичною смертю головного героя
  • наявність фантастичного елемента
  • відображення згубних наслідків НТП
Романи антиутопістів подібні: кожен автор говорить про втрату моральності, про бездуховність сучасного покоління; світ антиутопістів — це лише голі інстинкти й «емоційна інженерія». Антиутопія відтворює картину трагічної реальності, апокаліптичного буття, дає тотальне заперечення як дійсного, так і можливого варіанту майбутнього.

Історичні витоки жанру

Формально антиутопія веде свій початок від сатиричної традиції Дж. Свіфта, Ф. Вольтера, І. Ірвіна, С. Батлера. Але антиутопічні елементи знаходимо у творах:
  • у комедіях Аристофана (як сатиру на утопічну державу Платона)
  • у творах письменників XVII—XVIII століття як своєрідну поправку на реальність до утопії Т. Мора, Ф. Бекона, Т. Кампанелли
  • у фантастичних творах письменників XIX ст. (М. Шеллі «Франкенштейн»; С. Батлер «Едін», «Повернення в Едін»; Г. Веллс «Машина часу», «Сучасна утопія» та інші)

Класичні антиутопії XX століття

До антиутопії І половини XX ст. належать романи:

Вільям Голдінг та екзистенціалізм

Одним із найвідоміших творців антиутопії у світі вважають В. Голдінга. Ідеї, які висуває письменник, багато в чому збігаються з фундаментальними положеннями філософії екзистенціалізму.
Привабливість цієї філософії для покоління Голдінга — покоління, що пережило кошмари однієї війни, щоби невдовзі зіштовхнутися із загрозою нової, куди страшнішої — полягає насамперед у тому, що вона намагається осмислити проблему людини, взятої в критичній, кризовій ситуації — так би мовити, на краю безодні.

Джордж Орвелл та його цитати

Джордж Орвелл — автор поняття «холодна війна», але найбільше він став відомим за культовим антиутопічним романом «1984» та повістю «Скотний двір». І хоча вони були написані в середині минулого століття, і передбачення Орвелла про жахи тоталітарних режимів не стали реальністю, однак, на жаль, в наші дні — ці тексти знову набувають досить тривожного звучання.
Найвідоміші цитати Орвелла:
  • Казати правду в часи всезагальної брехні — це екстремізм
  • Війна — це спосіб розбивати вщент, розпорошувати в стратосфері, топити в морській безодні матеріали, які могли б поліпшити народу життя і тим самим в кінцевому рахунку зробити його розумнішим
  • І якщо всі приймають брехню, нав'язану партією, якщо в усіх документах одна і та ж пісня, тоді ця брехня поселяється в історії і стає правдою
  • Якщо дотримуєшся дрібних правил, можна порушувати великі
  • Абсолютно біле, як і абсолютно чорне, здається якимось дефектом зору
  • Ієрархічне суспільство можливе лише на основі бідності та невігластва
  • Щоби бачити те, що відбувається прямо перед вашим носом, необхідно відчайдушно боротися
  • Якщо ти в меншості — і навіть в однині — це не означає, що ти божевільний
  • Яких поглядів дотримуються маси і яких не дотримуються — байдуже. Їм можна надати інтелектуальну свободу, бо інтелекту у них немає

Центральний конфлікт антиутопії

Антиутопія у своїй основі завжди містить конфлікт. Його суть зведено до протистояння тоталітарного режиму й особистості героя. Чи спроможна людина зберегти духовну свободу, людське в людині, а чи вона приречена на зникнення, стирання?
Цей конфлікт відображає основні проблеми сучасного світу: втрату індивідуальності, контроль над думками та почуттями, маніпуляції з історією та мовою, дегуманізацію суспільства.