"Балада про соняшник": аналіз твору Івана Драча
20 грудня 2025 р.•
«Балада про соняшник» Івана Драча належить до ліро-епосу та є модерною баладою, написаною верлібром. Твір розкриває природу мистецької творчості, таїнство пробудження творчого духу в людині через образ соняшника, який поєднує порив до високості із закоріненням у рідний ґрунт.
Паспорт твору
Автор: Іван Драч
Жанр: модерна балада
Літературний рід: лірика + епос (ліро-епос)
Напрям, течія: авангардизм, сюрреалізм
Система віршування: верлібр, або білий вірш — неримований нерівнонаголошений вірш
Віршовий розмір: не визначається
Римування: відсутнє
Строфа: нестрофічна будова
Тема: народження людини-творця, людини-поета
Ідея: поет повинен прагнути високості в поезії, укорінюючись при цьому в рідному ґрунті, у національній творчості; тільки той творець може відкрити сонце поезії, хто, поглянувши на це сонце, навіки ним захоплюється
Тематика та проблематика
Провідний мотив: поетичного роздуму про суть мистецтва, його таїну; розкриття важливої ролі поетичного слова в людському житті.
Це глибоко асоціативний сюрреалістичний твір про природу мистецької творчості, таїнство пробудження творчого духу в людині.
Вірш побудований на характерних для І. Драча асоціаціях. Ці асоціації мають сюрреалістичну природу: соняшник на наших очах перетворюється в сільського хлопчика (характерний для балади прийом метаморфози), що, як і квітка, залюблений у сонце.
Композиція та сюжет
Композиція складається з двох частин — притчової та роз'яснювальної.
Притчова частина: живе соняшник; своєю поведінкою нагадує звичайного хлопця, який бігає наввипередки, рве груші-гнилиці, купається коло млина, стріляє горобців із рогатки; різниться від хлопця тим, що має шорстке тіло; одного разу, купаючись, соняшник побачив сонце «у червоній сорочці на випуск», що їхало на велосипеді; соняшник просить сонце покатати його на велосипеді.
Роз'яснювальна частина: «Поезіє, сонце моє оранжеве! / Щомиті якийсь хлопчисько / Відкриває тебе для себе, / Щоб стати навіки соняшником».
І. Драч поєднує в одній площині реальні деталі з метаморфозним узагальненням, застосовує асоціативне мислення, внаслідок чого реальні предмети стають символами.
Художні засоби
Епітети: тіло шорстке і зелене; красиве засмагле сонце; золоті переливи; червона сорочка; золоте німе захоплення; сонце оранжеве
Розгорнута метафора (перевтілення, метаморфоза): «В соняшника були руки і ноги, / Було тіло шорстке і зелене. / Він бігав наввипередки з вітром, / Він вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці. / І купався коло млина, і лежав у піску, / І стріляв горобців з рогатки. / Він стрибав на одній нозі…»
Риторичне звертання: «Поезіє, сонце моє оранжеве»; «дайте покататись, дядьку!»
Риторичне питання: «Дядьку, хіба вам шкода?»
Символічні образи
Соняшник — майбутній митець, людина, яка відкриває для себе джерело поетичної творчості — сонце. Образ соняшника поєднує в собі дві сфери: порив до високості із закоріненням у рідний ґрунт.
Сонце — поезія, джерело натхнення. Автор порівнює поезію із сонцем: сонце — єдина небесна зірка, що створює існування на землі; поезія — зірка на небі нашої свідомості, яка творить духовне життя.
Груші-гнилиці, горобці, млин, пісок — буденні непоетичні образи, що набувають глибшого звучання, символізують закоріненість у рідному ґрунті, народну основу творчості.
Велосипед — символ руху, творчого пориву до сонця-поезії.
Художньо-стильові особливості
Твір І. Драча ліро-епічний, з напруженим сюжетом, невеликий за обсягом. Фантастичні елементи мають дещо іншу природу, ніж у народних баладах: метаморфоза відбувається на очах читача, вона не має трагічного підтексту.
Сюжет позбавлений героїки, він побутовий, однак проблема, поставлена в баладі, всеохопна.
Твір побудований на асоціаціях; ліричний герой уміє побачити світ по-особливому, відкрити в ньому таку грань, яку не всі можуть зауважити.
Алегоричні образи соняшника і сонця у баладі І. Драча чітко вказують, про кого та про що йдеться — про поета і поезію, які самоздійснюються на основі буденних реалій.
У баладі великого значення надається ритмічно-інтонаційним особливостям віршування, смисловій точності слів та словосполучень, синтаксичному паралелізмові, що властиво для верлібру.
Ідейний зміст
Іван Драч — поет-новатор, поет пошуку нового шляху вираження і побудови поетичного світу. Кожне його слово сповнене прихованої багатозначності, поет часто вдається до інакомовлення, глибокого поліфонізму контексту.
У творі «Балада про соняшник» автор порівнює поезію із сонцем: сонце — єдина небесна зірка, що створює існування на землі; поезія — зірка на небі нашої свідомості, яка творить духовне життя. Без них на землі панували б холод, темрява, пустка, безчуйність.
Ліричний сюжет зводиться до кульмінаційної думки: «Поезіє, сонце моє оранжеве!..» Тільки той творець може відкрити сонце поезії, хто, поглянувши на це сонце, навіки ним захоплюється.
Твір показує, що поет повинен прагнути високості в поезії, укорінюючись при цьому в рідному ґрунті, у національній творчості. Такий рух пробудженого таланту від «земного» до «небесного» здійснюється у творі через образ соняшника, що поєднує в собі ці дві сфери.
Коментарі