"Бажання": аналіз вірша Михайля Семенка
25 грудня 2025 р.•
Вірш «Бажання» Михайля Семенка, написаний у 1914 році, належить до філософської та соціальної лірики та є віршем-медитацією. Твір зображує прагнення ліричного героя, сповненого сил і натхнення, переінакшити світ, сповнити його чимось новим і неповторним, показуючи конфлікт між мрією та реальністю.
Паспорт твору
Автор: Михайль Семенко
Рік написання: 1914
Жанр: вірш-медитація
Літературний рід: лірика
Напрям, течія: модернізм, футуризм
Вид лірики: філософська та соціальна
Віршування: твір написано верлібром; загалом тяжіє до ямбічної форми
Римування: рими точні: ногами – руками, каші – Маші, сили – вхопили
Строфа: вірш не поділяється на строфи, має тринадцять рядків
Тема: прагнення ліричного героя, сповненого сил і натхнення, переінакшити світ, сповнити його чимось новим і неповторним
Ідея: уславлення потреби змінювати сіре, усталене й загальнозрозуміле
Основна думка: світ несправедливий та абсурдний, але чи можливо це виправити?
Тематика та проблематика
Провідні мотиви:
- невдоволення чинним порядком речей
- конфлікт між мрією та реальністю (між прагненням змін і неможливістю їх здійснити)
- пошук справжніх цінностей (любов, щастя, краса)
- захоплення красою природи і сум через те, що навкруги немає ладу
- дитяча чистота та наївність як ідеал
- відчуття самотності та розпачу
- бажання бути необхідним
Художні засоби
Метафори: «перевернути світ» — символ кардинальних змін; «поставити все догори ногами», «дати березової каші», «місяця стягнуть», «барви, що кричать весняно» — жива, експресивна енергія
Риторичні запитання: «Чому не можна перевернути світ, щоб поставити все догори ногами?», «Але хто мені заперечить перевернути світ?» — персональний виклик
Риторичні оклики: «Хай би одягла на себе всі оті розкоші!» — віра в красу змін; «о, хоч би тебе чорти вхопили!» — вираження розчарування
Іронія: природу названо «балаганом»; передає відчуття хаосу, безглуздості всього довкола
Анафора: повтори на початку рядків «А то тільки ходиш…», «А то ходиш…» створюють ритм і наростання емоцій
Алітерація [ш], [ч], [с], [х] та асонанс [о], [а], [и]
Символічні образи
Ліричний герой — власне автор — людина, яка не боїться думати інакше, бунтує проти традиційного світу, але розуміє, що ніхто не підтримує.
Світ — жорстокий, байдужий; його нерозумний, на думку поета, устрій, потребує перевороту.
Місяць, зорі — символи краси, дитячої мрії, того, що є недосяжним, але жаданим.
Маша і Петька — образи, що втілюють зворушливе людське бажання кохання.
Художньо-стильові особливості
Твір відзначається мовними й формальними експериментами: немає внутрішніх рим та чіткої ритміки, кожен рядок нерівно наголошений — текст ллється, наче потік думок, що додає віршу спонтанності та живої експресії.
Наявні відчуття розладу з реальністю, іронія, гротескність і фрагментарне мислення — ознаки модерністської поетики.
Розмовна інтонація, близька до побутового мовлення, та поступове наростання емоцій захоплює читача.
Вірш увійшов до збірки «Дерзання» 1913-1914 рр.
Композиція
Вірш не поділяється на строфи, має тринадцять рядків. Композиція побудована на розгортанні думки від невдоволення світом до прагнення його змінити.
Поступове наростання емоцій — від початкового «А то тільки ходиш…» до кульмінаційного «Але хто мені заперечить перевернути світ?» — створює динаміку та напруження.
Ідейний зміст
Вірш уславлює потреби змінювати сіре, усталене й загальнозрозуміле. Світ несправедливий та абсурдний, але чи можливо це виправити?
Твір показує конфлікт між мрією та реальністю — між прагненням змін і неможливістю їх здійснити. Ліричний герой бунтує проти традиційного світу, але розуміє, що ніхто не підтримує його прагнень.
Пошук справжніх цінностей — любов, щастя, краса — стає головним мотивом твору. Захоплення красою природи і сум через те, що навкруги немає ладу — це основні почуття ліричного героя.
Відчуття самотності та розпачу, бажання бути необхідним — все це робить вірш глибоко емоційним та філософським, показуючи складність людського досвіду та прагнення до змін.
Коментарі