"Блакить мою душу обвіяла...": аналіз вірша Павла Тичини
27 січня 2025 р.•
Ліричний вірш "Блакить мою душу обвіяла..." Павла Тичини належить до пейзажної та інтимної лірики та розкриває тему впливу краси природи на душу людини. Твір зображає поетичний образ неба, яке наповнює душу спокоєм та гармонією.
Паспорт твору
Автор: Павло Тичина
Літературний рід: лірика
Жанр: ліричний вірш
Рік написання: 1907 (не підтверджено)
Напрям (течія): модернізм, неокласицизм, імпресіонізм
Вид лірики: патріотична та пейзажна
Віршовий розмір: тристопний амфібрахій (U_U)
Римування: паралельне або суміжне (ААББ)
Строфа: вірш складається з двох строф по чотири рядки в кожній (чотиривірш - катрен)
Провідні мотиви: довкілля як джерело спокою, натхнення та душевного відновлення; природа і людина як одне ціле; захоплення прекрасними, життєдайними місцями України; ствердження радості буття, чарівності щоденного.
Текст вірша
Блакить мою душу обвіяла,
Душа моя сонця намріяла,
Душа причастилася кротості трав
Добридень я світу сказав!
Струмок серед гаю, як стрічечка,
На квітці метелик, мов свічечка,
Хвилюють, маюють, квітують поля
Добридень тобі, Україно моя!
Тема та ідея
Тема: духовне пробудження ліричного героя через красу природи.
Ідея: уславлення любові до Батьківщини.
Основна думка: усвідомлення себе частинкою рідної землі.
Композиція
Вірш побудований як споглядання природи, де блакить неба стає головним образом, що обвіває душу ліричного героя та наповнює її гармонією.
Художньо-стильові особливості
Вірш належить до ліричної мініатюри (короткий, але змістовний твір). Настрій твору оптимістичний. Імпресіоністичні деталі, як-от зосередженість на особистих враженнях і настрої, мальовничість, використання простих образів.
Художні засоби та стилістичні фігури
Метафора: "Блакить мою душу обвіяла" - простір, небо, спокій, що ніби огортає людину.
Уособлення: "Душа моя сонця намріяла", "Душа причастилася кротості трав" - підкреслює духовність сприйняття природи; слово "причастилася" додає релігійного відтінку, сакральності, нагадуючи про зв'язок людини із Всесвітом.
Порівняння: "Струмок серед гаю, як стрічечка", "На квітці метелик, мов свічечка" - все навкруги оживає й пульсує в унісон із людською душею.
Перелічення: "Хвилюють, маюють, квітують поля".
Гіпербола: "... світу сказав!".
Риторичний оклик: "Добридень я світу сказав!".
Риторичне звертання: "Добридень тобі, Україно моя!" - звернення до країни, як до живої істоти, передає глибокий емоційний зв'язок.
Інверсія: "хвилюють, маюють, квітують поля".
Анафора (єдинопочаток): "Душа ...", "Добридень ...".
Асонанс: "На квітці метелик, мов свічечка", "Хвилюють, маюють, квітують поля".
Алітерація: звуків [д], [м], [с], [т], [к].
Образна система
Ліричний герой - власне автор - чутлива, відкрита людина, яка глибоко відчуває красу природи й щиро радіє простим речам. Він милується кожною деталлю пейзажу і прагне поділитися цим переживанням з усім світом.
Блакить - символ спокою, безмежності, гармонії. Не лише колір неба, а й натяк на духовність, чистоту, мрії.
Сонце - символ життя, надії, духовного світла.
Трави, квіти, метелик, струмок - елементи природи, які символізують чистоту, ніжність та досконалість.
Зорові образи: сонце, трави, струмок, стрічечка, метелик, свічечка, поля.
Слухові образи: сказав, маюють.
Образи кольорів: блакить - не лише колір неба, а й натяк на духовність, чистоту, мрії.
Коментарі