"Бояриня" Леся Українка: аналіз (паспорт твору)
5 вересня 2024 р.•
Драма «Бояриня» Лесі Українки — це один з найвиразніших творів української літератури, який відображає трагедію української жінки, яка опинилася між двома світами — українським і московським. Твір написаний у 1910 році в Єгипті і є єдиним твором поетеси, який базується на українській історії.
Історичний контекст та тема твору
У драмі «Бояриня» відображена доба Руїни (60-і роки XVII століття) й гетьманування Петра Дорошенка. Леся Українка засуджує тих українців, які зрадили батьківщину, які заради почестей служили російському царю.
Поетеса закликає не залишати рідної землі, рідного народу, не цуратися рідної мови та звичаїв, а робити все можливе, щоб бути справжнім українцем, патріотом рідної землі. У драмі реально зображуються відносини між Україною та Росією, тяжка й трагічна доля України, глибокий патріотизм і зрада.
Жанр та технічні характеристики
Жанр: драматична поема
Літературний рід: драма
Рік написання: 1910 (Єгипет)
Тема: трагедія української жінки, яка опинилася між двома світами — українським і московським — і не змогла прижитися в чужій культурі.
Ідея твору: Засудження національного і духовного поневолення українців, особливо після Переяславської ради, яка розділила українське суспільство, позбавивши його волі та гідності.
Головна думка: Відсутність національної незалежності веде до особистої трагедії; не можна втратити зв'язок із рідним народом.
Головні герої
Оксана — українка, дочка козацького старшини, зламана чужими звичаями; символ душі України.
Степан — боярин українського походження, що служить у Москві, змушений коритися московським законам.
Олекса Перебійний — батько Оксани, козацький старшина.
Іван — брат Оксани, активний учасник боротьби за волю України.
Мати Степана — уособлення пристосування до московських порядків.
Проблематика твору
Однією з найважливіших є проблема наслідків Переяславської угоди для України та її народу. Вона пронизує весь твір і поставлена вже в першій дії драми в полілозі дійових осіб, що зібралися в оселі Перебійного.
Ще однією проблемою, гостро поставленою у драмі «Бояриня», є проблема двох традиційних культур, двох цілком відмінних менталітетів. Цю серйозну й понині досить дражливу етнопсихологічну проблему письменниця розкриває як на етнографічному матеріалі, так і в діалогах, що виражають різні світогляди та ціннісні орієнтації.
Ще одна проблема, що розкривається в драмі «Бояриня» — протиставлення понять «воля - рабство». Немає у світі такої цінності, яка перевищувала б цінність свободи, бо тільки людина, яка звільнила себе від рабства внутрішнього, може мріяти про звільнення від нього своїх ближніх, свого народу, своєї Батьківщини.
Композиція та сюжет
Складаючись з п'яти частин віршами мішаних розмірів, твір побудовано практично повністю у формі діалогів.
Експозиція — знайомство родини козацького старшини Олекси Перебійного з сином його бойового побратима Степаном – боярином.
Зав'язка — згода Оксани на одруження зі Степаном.
Розвиток дії — життя головної героїні в Москві, її неможливість вжитися в роль боярині.
Кульмінація — усвідомлення Оксаною власної бездіяльності, докір Степанові з приводу своєї і його пасивності.
Розв'язка — смерть Оксани від душевного болю та туги за рідною землею.
Сюжет твору
Оксана, українка, виходить заміж за боярина Степана й переїжджає до Москви. Їй важко адаптуватися до чужих звичаїв, життя в неволі її пригнічує. Степан, хоча й любить дружину, не бореться за свободу України, бо боїться царського гніву. Оксана, не витримавши душевного тиску й туги за рідним краєм, хворіє і помирає, так і не повернувшись на Батьківщину.
У драмі відтворено добу Руїни. Історична канва твору: змальовуються церковні братства, в яких брали участь і жінки (Оксана належала до дівочого братства, де була виготовлена корогва); згадуються утиски москалів; розповідається про те, що українська старшина «понадилась на соболі московські»; йдеться і про недовіру до Дорошенка, який привів на Україну татар.