«Чарівники» Євгена Гуцала: аналіз вірша

13 вересня 2025 р.•

Вірш «Чарівники» Євгена Гуцала — це поетична розповідь про магічні перетворення в природі. Твір показує, що усе навколо має свою красу і чарівність, а світ природи сповнений гармонії та дива.

Паспорт твору

Автор: Євген Гуцало
Рід літератури: лірика
Вид лірики: пейзажна лірика
Жанр: вірш

Тема: зображення магічного перетворення природи, чергування ночі та ранку.

Ідея: зацікавленість красою змін у природі, захоплення природними циклами.

Основна думка: чарівники роблять природу красивішою. Ніч і ранок — це два чарівники, що доповнюють одне одного і не можуть існувати окремо.

Художні засоби вірша

Персоніфікація (уособлення): ніч зачарувала звіра, птицю; ранок – все відчарував; ранок трудиться звик, до праці всіх розбудить; два оці чарівники живуть.

Повтори: зірка ходить, срібло ллється — створюють ритм і мелодійність.

Епітети: сині квіти, баский вітер, вишнева гілка, срібні руки, чисте срібло, срібна Україна.

Метафори: зірка сходить, зірка йде по воду — природні явища оживають у вірші.

Колористика вірша

У творі переважають кольори ночі: чорний, сірий, коричневий, адже ніч триває довше, ніж ранок. Це створює особливу атмосферу таємничості та спокою.

Ранок переданий яскравішими кольорами:

Синім — квітів між трав
Білим — цвіту на вишневій гілці
Кольоровим — метеликів та бджіл
Зеленим — рослин

Зміна кольорової палітри відображає перехід від ночі до ранку, від спокою до пробудження життя.

Композиція та форма

Кількість строф: три. Перша строфа — це опис ночі-чарівниці, друга — опис ранку-чарівника; у третій строфі вони протиставляються.

Остання строфа, що складається усього з двох рядків, об'єднує поняття день і ніч. Вони нерозривні, не можуть існувати одне без одного, так було і буде завжди.

Віршовий розмір: тристопний хорей
Римування: суміжне

Зорові образи: ніч, птиця, поле, тополя, метелик, бджілка, квіти, птиці, звірі, люди.

Протиставлення та поєднання

Є. Гуцало у вірші «Чарівники» спочатку протиставляє, а потім поєднує ніч і ранок. Ніч — велика чарівниця, що приховує все живе. Ранок — щирий трудівник, що відчаровує і пробуджує до життя.

Ніч зачарувала все: звіра, птицю, людей. Не побачиш вітра в полі, ні тополю на роздоллі, ні метелика, ні бджілку. Все завмерло в очікуванні нового дня.

Ранок — все відчарував: показав сині квіти поміж трав, і метелика, і бджілку, і в цвіту вишневу гілку, і баского вітра в полі, і тополю на роздоллі, всіх людей, і звіра, й птицю!

Ніч — велика чарівниця, та ще більший чарівник ранок — щирий трудівник, що і сам трудитись звик, що до праці всіх розбудить, хай то птиці, звірі, люди.

Висновок вірша: «Два оці чарівники в світі цім живуть віки». Ніч і ранок, темрява і світло, спокій і діяльність — усе це нерозривні частини життя, що доповнюють одне одного.

Ідейне значення

Вірш навчає нас помічати красу природних циклів, цінувати і ніч, і день. Кожна пора доби має свою чарівність і призначення.

Євген Гуцало показує, що світ природи — це справжнє чарівництво, де не потрібні чаклунські палички та заклинання. Просте чергування ночі і ранку створює неймовірну красу, яку треба вміти побачити і оцінити.

Поет закликає нас бути уважними до природи, помічати її дива, радіти кожному новому ранку і поважати спокій ночі. Два чарівники — ніч і ранок — творять неперервне диво життя, і ми маємо навчитися його цінувати.