"Чари ночі": аналіз вірша Олександра Олеся
30 листопада 2025 р.•
Вірш «Чари ночі» Олександра Олеся належить до інтимної лірики та є віршем-романсом, написаним у стилі символізму. Твір входить до збірки «З журбою радість обнялась» та вважається шедевром української лірики. Вірш став популярною народною піснею («Сміються, плачуть солов'ї...»).
Паспорт твору
Автор: Олександр Олесь
Літературний рід: інтимна лірика
Жанр: вірш (романс)
Напрям: модернізм
Течія: символізм
Система віршування: силабо-тонічна
Віршовий розмір: 4-стопний ямб
Римування: перехресне (абаб)
Строфа: чотиривірш (катрен), всього 12 катренів
Тема та ідея
Тема: скороминущість людського життя, тимчасовість життя людини на землі; момент кохання.
Ідея: утвердження кохання як найважливішого в житті людини, як сенсу життя; заклик насолоджуватися життям перед обличчям тлінності; гімн природі й красі.
Провідні мотиви: захоплення красою життя і красою кохання.
Ключові слова: "Лови летючу мить життя!", "Гори! Життя — єдина мить, / Для смерті ж — вічність ціла" — символізують молодість, кохання, весну.
Композиція
Вірш складається з 12 куплетів-чотиривіршів, при цьому починається й закінчується однаковим катреном (прийом обрамлення, кільцева композиція).
І катрен: сміються-плачуть солов'ї, закликаючи кохати.
II катрен: заклик не дивитися в майбутнє, а радіти цій весні.
III катрен: заклик залишити свій сум, думки і горе й улити душу в шумляче море.
IV катрен: заклик ловити мить життя і в мріях закохатися.
V — VI катрени: картини розлитості кохання в природі.
VII катрен: заклик горіти, бо життя — мить, а смерть — вічність.
VIII катрен: заклик рухатися, налагодити струни золоті під час бенкету весни.
IX катрен: заклик сміливо йти на свято квіток, кохання, снів і млості.
X катрен: попередження про тлінність усього.
XI катрен: передбачення про майбутнє бажання повернути дні минулі, як цього прагнув Фауст, чого не вдасться зробити, бо над "нас — боги скупі, глухі й нечулі".
XII катрен: повтор першого катрену.
Художньо-стильові особливості
Щоб вирішити ідейно-художній задум, поет вибрав кільцеву композицію твору, яка є важливим складником авторської концентрації почуттів, відтворення динаміки розгортання ліричного сюжету.
Лірична оповідь у поезії складається з трьох суб'єктів: власне автора, ліричного героя і "ти", тобто адресата, умовного співрозмовника.
Ця поезія — заклик не забувати, що життя — мить, яка так швидко спливає, тому треба насолодитися кожним прожитим днем, кожною хвилиною.
Вірш побудовано на наскрізному паралелізмі "людина — природа". Автор використовує традиційні для любовної лірики образи, символи: солов'ї, зорі, ніч, квіти.
Художні засоби та стилістичні фігури
У творі використано різноманітні художні засоби: асонанс, алітерація; епітет, порівняння, метафора, персоніфікація, метонімія, символ; антитеза, риторичне питання.
Передаючи красу кохання, поет уживає метафори ("палкі обійми ночі", "бенкет весна справляє", "летять до хмар тумани", "свято радісне квіток").
Солов'ї, зорі, квіти — традиційні для любовної лірики і фольклору образи. Цим твір близький до народного.
Образи та символіка
Солов'ї — символ весни, кохання.
Іскра — символ душевної енергії, завзяття.
Бенкет весни — символ буяння природи й життя.
Фауст — символ неповоротності минулого, минущості, марності намагань.
Боги — міфологічні істоти, що символізують невблаганність долі, обмеженість людських можливостей.
Історико-літературний контекст
Поезія входить до збірки "З журбою радість обнялась". Вірш називають шедевром української лірики. Він став популярною народною піснею ("Сміються, плачуть солов'ї...").
Олександр Олесь у цій поезії відтворив власну філософію життя. Її сенс передано у словах "Лови летючу мить життя!", "Гори! Життя — єдина мить, / Для смерті ж — вічність ціла".
Поезія сповнена вітаїстичних (життєствердних) мотивів. Автор уславлює кохання, повнокровність людського буття. Життя прекрасне, але швидкоплинне, тому потрібно цінувати кожну його хвилину.
Коментарі