"Червона рута": аналіз пісні Володимира Івасюка
27 січня 2025 р.•
Лірична пісня "Червона рута" Володимира Івасюка, написана в 1970 році, належить до інтимної (особистої) лірики з елементами пейзажної та є одним із найвідоміших творів автора. "Червона рута" стала найвідомішим твором Володимира Івасюка і не втрачає своєї популярності досі.
Паспорт твору
Автор: Володимир Івасюк
Літературний рід: лірика
Жанр: лірична пісня
Напрям (течія): модернізм, неоромантизм
Рік написання: 1970
Вид лірики: інтимна (особиста), з елементами пейзажної
Віршовий розмір: двостопний анапест
Римування: перехресне (АБАБ) в куплетах
Строфа: твір складається з двох строф-куплетів та приспіву по вісім рядків; вид строфи: восьмивірш
Тема та ідея
Тема: висловлення глибокого й палкого почуття ліричного героя своїй коханій.
Ідея: оспівування сили кохання, що змінює світосприйняття людини та сповнює її життя сенсом.
Основна думка: справжнє кохання настає несподівано й захоплює людину так, що не потрібно жодних чаклувань.
Провідні мотиви
У творі розкриваються мотиви кохання — це і є найсильніші чари, які може на собі у житті відчути людина; поетизації жіночої краси, її загадковості та духовної чистоти; народні вірування про любовні зілля; природа як символ почуттів ("сині гори", "бистра вода" підкреслюють силу та чистоту емоцій); мрії та надії.
Композиція
Композиція пісні має класичну будову: 2 куплети (розповідь ліричного героя про свої почуття, сумніви та мрії) та приспів (найемоційніший момент, який підкреслює основну думку твору), що у виконанні повторюється тричі. Поєднання простого змісту й мелодійності, характерної для народних пісень, робить текст легким для запам'ятовування.
Пісня побудована як інтимний монолог закоханого хлопця (ліричного героя). Наявні риси неофольклоризму — течії, що поєднує естрадні елементи з фольклорною традицією. Вона увібрала в себе дух української народної пісні, але написана в авторському стилі, сучасною поетичною мовою. Ліризм, відсутність драматичного конфлікту.
Художні засоби та стилістичні фігури
Епітети: "чар-зілля", "сонце-рута", "червона рута", "чистая вода", "бистрая вода", "сині гори", "діброви зелені", "забуті стежки", "квітка надії".
Метафори: "Я без тебе всі дні у полоні печалі", "Червону руту не шукай вечорами, — Ти у мене єдина…", "Бачу я тебе в снах… По забутих стежках / Ти приходиш до мене", "…не треба нести / Мені квітку надії, / Бо давно уже ти / Увійшла в мої мрії".
Гіпербола: "всі дні у полоні печалі".
Порівняння: "Бо твоя врода — / То є чистая вода, / То є бистрая вода / З синіх гір".
Риторичне запитання: "Може, десь у лісах / Ти чар-зілля шукала, / Сонце-руту знайшла / І мене зчарувала?" — підкреслює здивування, захоплення.
Рефрен-приспів: "Червону руту / Не шукай вечорами… То є бистрая вода / З синіх гір".
Анафора: "Ти…" — створює інтимність і безпосередність.
Образна система
Ліричний герой — юнак, закоханий у дівчину. Він сумує і тужить, якщо кохана не поруч з ним, думає і мріє про неї, переживає, бачить її образ у природі.
Його кохана — образ ідеалізованої дівчини, яка, можливо, не вірить у його почуття; чарівна, немовби наділена надприродною силою.
Червона рута — за народними переказами, ця квітка є символом кохання та щастя. Вважається, що раз на рік — у ніч на Івана Купала — жовта рута розцвітає червоним і знайти її означає знайти справжнє кохання. У тексті пісні цей образ набуває ще більшої глибини: він стає метафорою справжнього почуття, яке не потребує магії, адже "червону руту не шукай вечорами".
Вода символізує чистоту, "прозорість", щирість почуттів; а ще невпинність та глибину кохання.
Гори — уособлення величі, вічності й незмінності почуттів.
Сни — межа між реальністю і мрією, у якій з'являється кохана; підкреслює таємничість почуттів.
Коментарі