Балакучі квіти: скорочено. Даррелл

Головний герой отримав новину, що йому знайшли нового вчителя - містера Кралевського. Йому повідомили, що той приємний у спілкуванні та захоплюється птахами, тож вони швидко знайдуть спільну мову. Однак хлопець не надто вірив у це, оскільки вже зустрічав людей, які називали себе знавцями пернатих, але не могли відрізнити навіть прості види птахів.

Кралевський мешкав у старому будинку на околиці міста. Його житло займало два верхні поверхи. Коли герой зустрів його, то був вражений дивною зовнішністю вчителя, він здався йому не людиною, а гномом у старомодному, проте елегантному костюмі.

У вчителя була яйцеподібна голова із лисиною, довгий, тонкий ніс, великі світло-карі очі, тонкі губи. Учитель привітно запросив хлопця зайти і провів його через темний передпокій до кімнати, де мали проходити уроки. Кралевський одразу заговорив про дружбу, заявивши, що це найважливіше у взаєминах.

До початку уроку Кралевський запропонував герою поглянути на його колекцію птахів. Вони піднялися до мансарди, де було безліч кліток із різними птахами. Спочатку хлопець подумав, що всі птахи - канарки, але, придивившись, побачив строкатих щиглів, зеленяків, коноплянок, рожевогрудих снігурів та багатьох інших.

Хлопець навчався в Кралевського вже кілька тижнів і лише тоді дізнався, що той мешкає не сам. Під час уроків учитель іноді замовкав, схиляв голову набік, наче дослухаючись до чогось, а потім вибачався й казав, що має провідати маму. Це здивувало хлопця, адже Кралевський здавався йому дуже старим, і він не очікував, що його мати ще жива.

Якось під час уроку історії хлопцеві теж знадобилося вийти, і, вирішивши наслідувати чемну манеру Кралевського, він серйозно заявив, що хоче провідати його маму. Учитель розгубився, перепитавши, чи він дійсно хоче зробити це саме зараз. Тоді вчитель провів його через коридор і відчинив двері до просторої темної спальні, яка була заповнена квітами у вазах, горщиках і глечиках.

На ліжку, серед численних подушок, лежала дуже тендітна стара жінка. Її обличчя було вкрите глибокими зморшками, проте найбільше вражало волосся - густе, довге, золотисто-каштанове з червонястим відтінком. Воно спадало на плечі та розсипалося по ліжку, нагадуючи осіннє листя або хутро лисиці.

Пані Кралевська взяла в руки пасмо, покрутила його в пальцях, і сказала, що це її єдина гордість, єдине, що залишилося від її молодості. Далі вона поділилася своєю дивною теорією: вважала, що деякі красиві речі настільки зачаровуються власною красою, що починають жити окремим життям. На її думку, її волосся теж існує самостійно, незалежно від старіння її тіла.

Пані Кралевська замислено подивилася на хлопця й сказала, що люди помиляються, вважаючи, що з віком усе в людині завмирає. Насправді це світ уповільнює свій рух для неї, і завдяки цьому можна помічати значно більше. Вона звернула увагу на квіти у кімнаті й запитала, чи чув він коли-небудь, як вони розмовляють.

Хлопець здивувався, бо не уявляв, що квіти можуть говорити. Але пані Кралевська запевнила його, що вони дуже велемовні, хоча вона не розуміє їхньої мови. Вона вважала, що, можливо, хлопець теж зможе їх почути, коли постарішає, якщо його серце не зачерствіє.

Жінка показала йому оксамитову троянду, насиченого червоного кольору, яка стояла у срібній вазочці. Пані Кралевська запевнила, що ця прекрасна квітка стоїть у її кімнаті вже два тижні. Вона розповіла, що цю троянду їй подарували з букетом айстр, і тоді вона була схожа на чахлий, миршавий пуп'янок. Айстри, за словами жінки, дуже грубі квіти й можуть пригнічувати ніжніші рослини. Місіс Кралевська почула, як вони розмовляють, і зрозуміла, що троянду треба рятувати. Вона відокремила її, додала у воду аспірин, і квітка відродилася, наче вдячна за допомогу.

Стара пані поділилася своїми знаннями про догляд за квітами: для троянд потрібен аспірин, для хризантем - срібні монетки, для пахучого горошку - бренді, а для бегоній - цитриновий сік. Вона також зауважила, що змішування різних видів квітів може спричинити чвари між ними, і що воду для квітів краще міняти раз на тиждень, додаючи трохи землі. Усі ці знання жінка отримала спостерігаючи та слухаючи квіти.

Коли він уже виходив із кімнати, то ще раз глянув на стару жінку, що лежала під важким покривалом. Йому здалося, що квіти в кімнаті ніби зібралися навколо неї, чекаючи, коли вона розповість їм чергову історію. Вона була схожа на королеву, яку оточував її відданий почет - одухотворені квіти.