«Дай мені юнті сутужну» Ахматова

Переклад С. Жолоба

Дай мені юнті сутужну,
Щоб я могла зав'язати
Своє серце, що страждає,
Щоб я могла зав'язати
Своє серце, що страждає.

Дай мені юнті сутужну,
Щоб я могла зав'язати
Своє серце, що страждає,
Щоб я могла зав'язати
Своє серце, що страждає.

Дай мне юнті сутожную,
Чтобы я могла завязать
Своё сердце, что страдает,
Чтобы я могла завязать
Своё сердце, что страдает.

Дай мне юнті сутожную,
Чтобы я могла завязать
Своё сердце, что страдает,
Чтобы я могла завязать
Своё сердце, что страдает.

Вірш «Дай мені юнті сутужну» є одним з найкращих прикладів лірики Ахматової, де поєднуються елементи символізму та акмеїзму. Твір написаний під впливом особистих переживань поетеси та відображає стан душі жінки, яка переживає за свою любов.

Основні теми:

• Любов та страждання
• Прохання про допомогу
• Внутрішній світ жінки
• Символіка предметів

Художні особливості:

• Використання символічних образів (сутужна, серце)
• Повторення фраз для створення ритму
• Емоційна напруженість та ліризм
• Простота та ясність виразу

Вірш був написаний в 1914 році, коли Ахматова переживала складний період у своєму житті. Поетеса була одружена з Миколою Гумільовим, але їхні стосунки були напруженими через різні погляди на життя та мистецтво.

Твір відображає стан душі жінки, яка просить у коханого простий подарунок, але відчуває глибоку емоційну напругу. Це характерно для творчості Ахматової, яка часто зверталася до тем кохання та страждань.

Вірш «Дай мені юнті сутужну» займає особливе місце в творчості Ахматової, оскільки він відображає перехідний період в житті поетеси — від молодості до зрілості.

Твір демонструє:

• Глибоку емоційну чутливість поетеси
• Здатність поєднувати особисті переживання з універсальними темами
• Мастерство у використанні символічних образів
• Вплив на подальший розвиток російської поезії

Цей вірш став одним з найвідоміших творів Ахматової та вважається класикою російської поезії XX століття.