«Давня казка»: характеристика Бертольда

29 липня 2024 р.•

У поемі Лесі Українки «Давня казка» Бертольдо є одним з головних персонажів, який уособлює ворожі народові сили. Цей лицар, граф, людина високого соціального стану, керується лише власними інтересами та вигодою, що робить його протилежністю Поета.

Образ Бертольда в поемі

Бертольдо – лицар, граф, людина високого соціального стану. Він керується лише власними інтересами та вигодою. Лицар – імпульсивний, підступний та невдячний.

В образі графа Бертольдо Леся Українка показала ті ворожі народові сили, проти яких борються трудящі.

Риси характеру Бертольда:

«Лихий такий, крий боже»
гордий, завзятий, упертий
прагнення до збагачення
улесливий і підступний
корисливий
зневажливе ставлення до простого люду
«сліпа» любов до Ізідори
бездушний
лякливий, не сприймає революційних пісень

Цитатна характеристика Бертольда

– Попереду їхав лицар, Та лихий такий, крий боже!

– Слухай, ти, втікай лиш краще, Бо пізнаєшся ти з лихом!

– Та який ти з біса мудрий — …— ще ні разу Я таких, як ти, не бачив.

– Спалахнув від гніву лицар, Був він гордий та завзятий, Але ж тільки на упертість Та на гордощі багатий.

– Я б віддав отой химерний Твій таємний світ надхмарний За наземне справжнє графство, За підхмарний замок гарний.

– Я б віддав твоє багатство У непевнії країни За єдиний поцілунок Від коханої дівчини…

– Прощавай, дружино люба, Всі розкоші, всі вигоди! Все те треба проміняти На далекії походи.

– О, тепер було у нього Срібла, золота багато!

– Окрім того, що набрав він На війні всього без ліку.

– Сила статків та маєтків! Вже Бертольдо граф залежний! Він живе в своєму графстві, Наче сам король вельможний.

– Люд увесь в тім краю мусив Узнавать його за пана.

– Та й по всіх далеких війнах Граф привчився до грабанку, А тепер в своїй країні Він шукав у тім рятунку.

– Почалися нескінченні Мита, панщина, податки. Граф поставив на дорогах Скрізь застави та рогатки.

– Люди мучились як в пеклі, Пан втішався як у раю.

– Пан гуляв у себе в замку, У ярмі стогнали люди.

– Що се, що? — кричав Бертольдо,— Гей, ловіть співця, в'яжіте! У тюрму його в кайдани! Та скоріш, скоріш біжіте!

– Я його (поета) талан співацький Так високо поважаю, Що співцем моїм придворним Я зробить його бажаю.

– Коли він складання віршів Бунтівничих не покине, То в тюрму його закину, Там він, клятий, і загине!

Характеристика Бертольда як експлуататора

Лицар дивується, коли бачить вплив поетового слова на сільську молодь. Практичний в усьому, позбавлений творчої фантазії, лицар вбачає у цьому «диявольське наводження», чаклування. Поет для лицаря — ворожбит, хоч і допоміг палким і чулим словом привернути до нього горде й неприступне серце панни Ізидори.

Бертольдо вирушає воювати чужі міста. Його військо супроводить пісня про рідний край, який завжди у серці незважаючи на розлуку.

Щасливий і сп'янілий від перемого лицар не чує тих пісень, думаючи про власну звитягу. Та коли щастя відвернулося од нього і в війську почалися чвари, а слухняні раніше вояки рвуться повернути зброю проти нього, його рятує глумлива пісня військових співців про недбалого вояка. І знову пісня домоглася свого: вона повернула воякам відвагу, а з нею й перемогу в бою. Перемогла не Бертольдова хоробрість, а поетове слово.

Граф Бертольдо зображений жорстоким експлуататором, пихатим і гоноровитим паном, вірним слугою короля і ворогом трудящих. Нікчемний граф все своє життя проводить в бенкетах та розвагах. Він має величезні багатства, придбані тяжкою працею селян, награбовані на війні, але його це не задовольняє. Бертольдо встановлює нові податки, мита на панщину.

Жорстокість, бундючність і грубість пана виявляється у його вчинках і словах. Вперше зустрівши поета в лісі, він грубо наказує йому зійти з дороги:

Бачте,— крикнув,— що за птиця!
Чи не встав би ти, небоже?

Коли поет глузливо відмовився від милостині пана, той, знову спалахнувши, «крикнув згорда»: «Годі жартів! Бо задам тобі я гарту!».

Переляканий революційними піснями, в яких поет закликає «пробити пану груди», Бертольдо наказує:

Гей, ловіть співців, в'яжіте!
У тюрму його, в кайдани!

Непокірному поетові Бертольдо загрожує:

…в тюрму його закину,
Там він, клятий, і загине!

Поряд з погрозами, якими пан хоче примусити поета замовкнути, він вдається до підкупу і лицемірства:

Я його талан співацький
Так високо поважаю,
Що співцем своїм придворним
Я зробить його бажаю.

Такою мовою Леся Українка характеризує Бертольда як жорстокого деспота й експлуататора.